«Захистити рідну Україну»: на Житомирщині облаштували стрілецький тир для дітей

У тирі дітей вчать не тільки поводженню зі зброєю, а й обговорюють питання війни, миру, свободи, справедливості та навіть пропонують задуматися над тим, як не втратити людяність під час таких жахливих випробувань.

У програмі «Суспільні діалоги» на телеканалі I-UA.tv поговорили з ініціатором проєкту Віталієм Василівським й іншими членами команди.

«Ми почали з нуля. Ми вирішили відкрити відділення кульової стрільби, хоча знали, що це нелегко буде. Ні одна спортивна школа в Житомирській області не культивує кульову стрільбу. З'явилося приміщення, звернулися до адміністрації Романівської селищної ради. Влада пішла нам назустріч. Рішенням сесії виділили приміщення. По суті почали власними силами наводити порядок і обладнувати як укриття, так і як тир для кульової стрільби. У вересні ми дали оголошення на сайт і діти почали підходити. Дітей це дуже цікавило», — розказав він про початок роботи тиру.

У школах вчителі фізичного виховання провели роботу з дітьми. А потім виставили на шкільний сайт запрошення про початок проєкту.

«Зараз у тирі близько 50 дітей займається. Вік — з 8 до 16 років. Діти розбиті по групах: менша, середня, старша. Вони займаються в різні години. Багато хлопців і дівчаток зацікавлені в цьому. Менших дітей батьки самі приводять. Дівчата швидше схоплюють усе. У нас приблизно рівна кількість дівчат і хлопців», — розказав ініціатор.

За його словами, у першу чергу треба навчити дітей не боятися тримати зброю в руках, а потім вчити стріляти.

«Ми одразу питаємо, з якою ціллю прийшла дитина, чого вона хоче. Відповіді такі: захистити рідну Україну. Проводимо такі бесіди з кожною дитиною. Вони розуміють сучасні обставини, а також хто наш ворог. Потім ми показуємо гвинтівку, як її тримати, як заряджати, як лежати правильно, як цілитися. Іноді доводиться малювати, щоб пояснити, як цілитися, як зводити мушку. Є деякі діти, які зовсім не розуміють, що якщо стріляєш з правого плеча, треба цілитися правим оком. 50 пострілів за тренування кожен робить», — зазначив він.

У всіх дітей різний рівень підготовки: комусь легше, комусь важче.

«Є деякі діти, які перший раз прийшовши на тренування, не попадали навіть у листочок мішені, а в кінці тренування попадали в саму мішень. Але гвинтівки старі, спускові механізми зношені. Тому наше основне бажання, щоб у нас бути більш сучасні гвинтівки. Хотілося б такі, з якими ми зможемо їздити на змагання. Але ця зброя дуже дорога. Нова німецька гвинтівка коштує близько 4 тисяч євро. Це серйозні кошти», — підкреслив інший член команди.

Зараз кошти на проєкт виділяють з навчально-гуманітарного відділу школи. Але грошей не вистачає, щоб закупити нові гвинтівки, аби діти могли їздити на змагання.

«Коли буде тепліше, у нас є плани влаштовувати польові виходи. Показати щось із військових навичок, як маскуватися, наприклад. Найближчим часом ми хочемо зробити змагання з кульової стрільби між дітьми», — додав він.

Після тренування діти не йдуть одразу додому. Вони грають у настільні ігри, теніс, п'ють чай, спілкуються між собою та з тренерами.

«Спочатку на тренуваннях, поки чекали свою чергу, діти сідали на лавочку та грали в телефонах. Я їм рекомендував відкласти телефони, бо очі втомлюються. Зараз вони навіть і не беруть їх у руки. Вони просто спілкуються або грають в теніс. Зараз вони стають одним колективом», — наголосив член команди.

Тренери проводять з дітьми виховну роботу після занять. Вони можуть обговорити новини, культурні, моральні, етичні питання, діляться своїм досвідом, а також думками щодо якихось подій.

«Ми навпаки намагаємося зібрати такий колектив, щоб у нас не просто була спортивна секція. Діти починають товаришувати», — підсумував він.