ДФТГ створено, але не доведено до логічного кінця, — Ярослав Троян
росія була, є і буде, навіть якщо вона розвалиться. З таким сусідом українцям потрібно мати підготовлену не тільки армію, а й усе цивільне населення, яке може тримати зброю в руках. Це може бути й ізраїльський варіант військової підготовки, й швейцарський, тобто постійно треба навчати людей, у яких буде зброя в руках.
Про це заявив заступник командира окремого підрозділу «Оболонь-1» у складі 20-го батальйону «Смерч» Ярослав Троян у коментарі телеканалу I-UA.tv.
«На сьогодні в Україні є Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ). Так, як його сьогодні використовують, — це неправильно. Це місцеві люди, які готові віддавати життя за свою землю. У нас система ДФТГ зараз неправильна, бо цих людей використовують як резерв для ТрО, тобто підготували їх і забрали „на нуль“. Зараз місцева влада не проявляє справжньої всесторонньої зацікавленості в розвитку цього процесу. ДФТГ створено, але не доведено до логічного кінця. Влада залишила цей закон сирим. Добровольчі формування не мають юридичного статусу. Тобто ми начебто є, але нас де-юре немає. Нас не забезпечує держава. Усе, що в мене є, — зброя, набої, бронежилет, каски, тепловізори, приціли — куплено за власні кошти. І так кожен; але не кожен може дістати навіть тисячу доларів з бюджету сім'ї. На сьогодні нас розглядають, як підготовку кадрів, забирають найкращих. Якщо правильно робити, то треба на базі ДФТГ відкривати учбові центри, залишати досвідчених інструкторів, які б працювали з цивільним населенням», — пояснив він.
Водночас військовий зазначає, що на сьогодні в Україні юридична база людей, які займаються призовом, не вдосконалена.
Окрім цього, заступник командира зазначив, що в Україні майже в усіх районних центрах місцева влада допомагає добровольчим формуванням і виділяє кошти на бійців.
«У Києві такого немає. Одноразово було виділено 13400 грн в кінці року. Це за рік по 300 грн на місяць. Це навіть не смішно. Але в столиці регулярно виділяються кошти на Муніципальну варту. І є питання, чому так. Київ — найдорожче місто, людям тут найважче жити, бо і комунальні великі, і їжа дорожча. Але добровольцям нічого не виділяють», — наголосив він.
Думки різних експертів і загалом українців щодо бачення перемоги над росією дещо різняться. Так для когось — це вихід на кордони 1991-го року, для інших — розвал російської федерації.
«Треба вести війну до такого моменту, поки не буде повного розвалу росії, йти треба на їхню територію. Бо якщо ми виженемо їх за кордони, через рік-три вони зберуться із силами й нападуть знову. Тобто їх треба, як і фашистську Німеччину часів Другої світової війни, розвалити, щоб не було в них тієї армії, тієї зброї, розвалити росію на маленькі держави, щоб Дагестан, Чечня та інші республіки були окремо. Війна не закінчиться на кордонах 91-го року. Треба їх виганяти, знищувати їхню військову інфраструктуру, поки країна не розвалиться. Перемога України у війні — це повний розвал рашистської федерації», — підсумував Троян.
