В Києві КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого хочуть виселити з головного корпусу на Печерську
Сьогодні, 10 квітня, Північний апеляційний господарський суд міста Києва задовольнив апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, Мінкульта, КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, ДП «УкрКіноХроніка», ДержКіно України, Фонду держмайна та КМДА в боротьбі проти можливого рейдерського захоплення майна Університету та земельної ділянки в Києві, на якій розташовані навчальні корпуси Інституту екранних мистецтв за адресою: вул. Євгена Коновальця, 18.
Про це в коментарі i-ua.tv заявила помічник ректора Ольга Сухова.
«В 2002 році Мінкульт, якому підпорядковується Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, приймає рішення про переведення навчального закладу в майновий комплекс, який раніше повністю займало держпідприємство. Його поділили між університетом та Державним підприємством „Укркінохроніка“. В 2004 році попередні керівники підприємства „Укркінохроніка“ уклали договір з приватним підприємством ПрАТ „Зодча Діадема“ про інвестування реконструкції приміщення студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та житлового комплексу. В навчальному закладі про це не знали, а процес передачі майна від Державного підприємства до Університету тривав до 2021 року. Адже, з незрозумілих підстав, чомусь не погоджували акти передачі майна. Це була складна гра, але ми це зрозуміли лише в 2021 році. Виявилося, що за дорученням попереднього керівника держпідприємства мали відвести земельну ділянку у розмірі 1,9 га. Площа всієї ділянки складає 2,4 га. Необхідно звернути увагу, що ця ділянка розташована в самому центрі Києва, в Печерському районі. Було не зрозуміло, чому в такому не пропорційному розмірі мала бути відведена земельна ділянка, та як має функціонувати Університет? Також, слід звернути увагу, що КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого та держпідприємство поділяють одну будівлю в майновому комплексі — „Головного корпусу“. Вона є фасадною. Університет в ній займає 925 кв. метрів», — каже помічник ректора.
Вона зазначила, що в частині цієї будівлі проходять навчання. Зокрема там знаходяться навчальні лабораторії та звукоцех.
«В ній навчаються звукорежисери. Коли відбулась спроба відведення, наші студенти вийшли на пікет, керівництво Університету звернулось до Міністра культури та інформаційної політики і голови Київради із роз’ясненням своєї позиції. Процес відведення земельної ділянки було зупинено. Ця ситуація привернула увагу народних депутатів України, які в свою чергу, з трибуни Верховної Ради України звернулися до Офісу Генпрокурора, який і звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави. Вся вертикаль держави та держпідприємство заперечує дійсність цього договору. Більш того, з 2014 року по 2019 рік було укладено 5 додатковий угод, які докорінно змінюють зміст первинної угоди. Згідно цих додаткових угод держпідприємство мало віддати під так звану „реконструкцію“ майно та земельну ділянку розміром 1,9 га», — каже помічник ректора.
За її словами, найголовніше, що держава, в особі Міністерства культури, не доручала держпідприємству проведення так званої «реконструкції» внаслідок якої мав з’явитись новий житловий комплекс .
«За умовами цих додаткових угод держпідприємство мало взяти на себе функції „забудовника“. Приватне підприємство мало фінансувати. І Все це називалося реконструкцією. Взагалі держпідприємству не притаманна така діяльність, адже протягом свого існування займалося створенням документальних фільмів та збереженням їх колекції. Хочеться звернути увагу, що будівля головного корпусу, яку мали реконструювати таким чином, побудована в 1934 році. Проте внаслідок „реконструкції“ мав з’явитися 25-поверховий житловий комплекс», — зазначає помічник ректора.
За її словами, було не зрозуміло, як під час так званої «реконструкції» мав працювати Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та користуватись належним йому майном.
«Адже земельна ділянка на якій розташоване майно Університету перетворилась би на суцільний будівельний майданчик, а частина будівлі головного корпусу якою користується Університет була б знищена. Відповідь нам не надали, нагадуючи під час судових засідань, що нас там немає на думку представника відповідача. Наші доводи про те що, Університет користувався приміщеннями з 2002 року на підставі наказу Мінкультури, обслуговував за бюджетні кошти будівлю, представник відповідача не приймав до уваги. Проте суд виніс законне рішення і договір інвестування визнаний недійсним. Але це не кінець. Сьогодні в нас проміжна перемога. Остаточне рішення винесе Верховний суд», — резюмує представник Університету.
