Якби не було УНР, уже не було б і українців до цього часу, — дослідник історії
Масове повстання на підтримку Війська Запорозького 1648 року — це козацька революція.
Так вважає незалежний дослідник української історії та автор багатьох наукових праць і книг Сергій Коваленко. Про це він заявив у програмі «Суспільні діалоги» з Володимиром Тетеруком на телеканалі I-UA.tv.
«Масове повстання на підтримку Війська Запорозького відбулося, коли населення Наддніпрянщини дуже підтримало його після Жовтих Вод. Але я швидше б назвав це козацькою революцією 1648 року. По суті це була буржуазна революція. Козацтво — це були дрібні буржуани», — пояснив гість передачі.
За його словами, суспільство має оцінювати те, що називають повстаннями, як міждержавні конфлікти.
«Але вони супроводжувалися повстаннями населення на підтримку Війська Запорозького за межами території Війська Запорозького. Вони виступали проти магнатського землеволодіння. Ця революція була успішною. Були різкі соціальні зміни впродовж року», — підкреслив експерт.
Окрім цього, історик згадав про державу Павла Скоропадського, який склав повноваження й офіційно передав владу Директорії Української народної республіки, щоб зняти конфлікт між представниками Гетьманщини та УНР.
«Тобто УНР другого періоду була правонаступником держави Павла Скоропадського. Він проти цього не заперечував», — додав дослідник.
А головною проблемою УНР була кадрова недостатність.
«У Грушевського був такий проект. Він був реалістом, він знав, що національних кадрів немає. І він хотів через установчі збори перетворити росію на федерацію, де Україна мала б автономію, підготувати національні кадри й після того вже говорити про незалежність. І після того, як відбувся в Петрограді Жовтневий переворот 1917 року, установчі збори в січні зібралися та не запрацювали, їх розігнали, це був крах цього його проекту», — розповів Коваленко.
Тому оскільки проєкт Грушевського провалився, той уже й не хотів іти в політику, наголосив історик.
«На моє переконання, на основі цієї проблеми, кадрової, не можна було тоді УНР виграти. Але це не значить, що не треба було починати боротьбу. Бо якби не було Української народної республіки, не було б УРСР і вже, я думаю, не було б і українців до цього часу», — підсумував він.
