«Випалена земля»: що спільного в підривах Дніпровської ГЕС та Каховської ГЕС
6 червня 2023 року російська армія підірвала дамбу Каховської ГЕС. На Херсонщині розпочали евакуацію населення з небезпечних місць, для яких є ризик затоплення внаслідок підриву станції. У серпні 1941 року радянська влада також влаштувала вибух на Дніпровській ГЕС, внаслідок чого відбулася техногенна повінь. Що спільного між цими трагедіями, розказав історик Ігор Козловський у коментарі телеканалу I-UA.tv.
У серпні 1941 року до Запоріжжя проривалися дивізії Вермахту, вони були вже фактично на західних передмістях. Тоді оборону тримала 274 радянська стрілецька дивізія.
«Тут була складна ситуація. У 1941 році втрачали території досить швидко. І була промова, виголошена Сталіним, що не треба залишати для ворога нічого. Це так звана тактика „випаленої землі“. Вона є традиційною для російської свідомості. Саме таку тактику й застосували, коли німці підійшли до Запоріжжя. У той час було вирішено, що необхідно зруйнувати Дніпровську ГЕС. У Запоріжжя прибули літаки з Москви, 20 тонн вибухівки та група саперів. Вони заклали вибухівку, а сам вибух стався ввечері», — зазначив він.
Але для німців підрив не був перешкодою, хоча вважалося, що вода змиє німецькі переправи. За словами історика, насправді цього не відбулося. Водночас різні експерти припускають, що цього року окупанти підірвали Каховську ГЕС, аби зупинити український контрнаступ.
У 1941 році Дніпровська гребля була зруйнована. Козловський відмітив, що є різні свідчення, скільки внаслідок цього загинуло людей, але достеменно — невідомо.
«Різні подають оцінки, оскільки ніхто не рахував. Були й жертви внаслідок самого вибухи, і були жертви, які опинилися вже у хвилях Дніпра. Насправді великі жертви, адже були затоплені селі, плавні. Ніхто тоді про людей не думав, тому що це був „розхідний матеріал“ для радянського керівництва. Тоді було навіть таке формулювання, що люди — це гвинтики. Був підхід до людей як до механізмів. А замінити один гвинтик іншим не було особливою проблемою. Люди розглядалися не як живі істоти, а як біомаса, яку можна використовувати як будь-який механізм», — пояснив він.
На його думку, головне, що пов'язує трагедії 1941 та 2023 років з підривами гідроелектростанцій, — це тактика «випаленої землі».
«Росіяни не думають про людей, їм вони не цікаві. Тому вони не рахують людські жертви. Ми бачимо, що вони навіть не стали евакуювати людей. А головна мета для них — знищення України, українців й української ідентичності», — підсумував історик.
