«Живописна школа Донеччини» не склалася, — Галина Чумак
На Донеччині державна політика була така: були стереотипи, щоб люди вважали себе міцними, впевненими, що вони — господарі своєї долі, що вони всі мають бути вдячними саме шахтареві чи металургу.
Про це заявила директорка Донецького обласного художнього музею, віцепрезидентка Українського національного комітету Міжнародної ради Галина Чумак у програмі «Суспільні діалоги» з Володимиром Тетеруком на телеканалі I-UA.tv.
«Усе йшло із середини 30-х років, я впевнена в цьому. Коли виник Стахановський рух, тоді почалося звеличення праці людської. Це, до речі, і не так погано, як на мене. Сьогодні колекціонери, які збирають твори образотворчого мистецтва в усьому світі, ганяються за творами наших художників саме того часу, радянського часу. Тому що це була єдина точка на землі, де відтворили цей духовний підйом і відтворили це піднесення саме робочого класу», — зазначила вона.
На її думку, а-ля попса є всюди і завжди була, навіть у живописі.
«Коли цей рух виник, тодішній ще президент академії мистецтв Радянського Союзу Ісак Бродський запросив художників (це його ідея була призвати художників Радянського Союзу залишили оцей дух, оцей підйом творчості). То були кращі, то були дуже гарні, високого рівня твори, і вони є в музеях. І я вам скажу, що сьогодні одна з кращих колекцій цього напрямку саме в Донецькому обласному художньому музеї», — розповіла директорка.
За її словами, були люди, які взагалі не сприймали цієї політики.
«Я зараз працюю над темою „Живописна школа Донеччини“. От вона не склалася, живописці були і є, а школи не склалося. Я абсолютно впевнена, але це мене ще треба доводити, що вона не склалася саме з політичного напрямку, це було непотрібно. І там, і там, і там, в Палацах культури, на шахтах, на заводах працювали студії, де вчилися. Чому жодна студія, або всі вони не об'єдналися? І жодна студія не перетворилася на велику школу образотворчого мистецтва. Я думаю, що все це саме з політичних позицій. Одні художники, яким це не сподобалося, просто виїхали з Донеччини, інші — просто стали працювати над іншими темами. Зовсім був знищений такий жанр як історичний», — пояснила Чумак.
