Коли діти еліти відправляються на війну, означає, що еліта своє майбутнє пов’язує з цією країною, — Палій
Системної справжньої еліти поки що немає в Україні. Є певні групи, які претендують на те, щоб виконувати функцію еліти. Вони намагаються посилити свій вплив на українське суспільство. Ці люди — патріоти, вони готові життя покласти за Україну.
Таку думку висловив політичний оглядач та аналітик Олександр Палій у коментарі телеканалу I-UA.tv.
«Стосовно українських так званих еліт, я їх називаю псевдоелітами. І це розуміння під час повномасштабного вторгнення лише посилилося. Я думаю, що кожний українець неозброєним оком це бачить. Перше, що мене здивувало ще під час АТО, — чому діти представників еліти не воюють? От прийшла масштабна війна. Дуже важко назвати з десяток синів міністрів, депутатів, політиків, які не просто на війні, а в зоні бойових дій. Чому це так важливо? Тому що коли діти еліти відправляються на війну, це означає, що еліта своє майбутнє пов'язує з цією країною. Якщо ти віддаєш найцінніше, що в тебе є, — дитя своє, заради порятунку Батьківщини, значить це твоя країна. Це не просто обов'язок, це почесний обов'язок для дітей еліти», — пояснив він.
Експерт нагадав принца Гаррі, онука королеви Єлизавети, якого відправили в Афганістан воювати.
«Чому вона його не відмазувала? Він поїхав в Афганістан у гарячу точку. Тобто це вважалося невід'ємною частиною становлення еліти. Українська еліта переховує своїх дітей від мобілізації, вони бояться їх втратити. Бо це цінність для них, а Батьківщина — це дойна корова, яку вони використовують для свого збагачення», — зазначив Палій.
За його словами, це еліта, яка не здатна на себе взяти відповідальність за свої вчинки.
«Я вважаю, що після війни ми стосовно кожної правлячої псевдоеліти маємо запитати „де ви були під час війни?“, „де ви були до війни?“, „що ви зробили для зміцнення обороноздатності держави?“, бо в нас тут багато питань. Українське суспільство, яке еволюціонувало від гречки Черновецького до сучасних подій, має зрозуміти, що не можна обирати когось, бо він симпатичний, красивий чи гарно говорить, і не можна мати коротку пам'ять», — підкреслив політичний оглядач.
Позиція спікера може не збігатися з позицією редакції.