Агрохолдинги завжди мають перевагу за рахунок ефекту масштабу, — Роман Корінець
Україна давно вже в пошуку моделі господарювання, ще з моменту незалежності країни, а потім після прийняття нової редакції Земельного кодексу України.
Про це сказав директор Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець у програмі «Точка зору» з Володимиром Тетеруком на телеканалі i-ua.tv.
«Це довго тягнулося, оце відкладення повної реалізації права власності на землю. Але ми здебільшого говорили лише про одну складову. Власність на землю — це право володіти, користуватися та розпоряджатися. Ми, як правило, говорили про право володіти та право розпоряджатися, а про право користуватися якось менше говорили, менше на це звертали увагу. Власне, така невизначеність привела до невизначеності в тому, який характер у нас сільського господарства. І цією невизначеністю скористувалися ті, хто мав великі гроші, великі компанії та, власне, частково завдяки тій невизначеності й утворилися в нас великі компанії, які ми називаємо сьогодні агрохолдингами», — пояснив він.
Гість програми розказав про модель господарювання в країнах Європейського Союзу.
«Середній розмір фермерського господарства в Польщі десь приблизно 13 га, у Німеччині в залежності від землі — 40−60 га. Тобто таких великих землеволодінь, як у нас, практично немає. Можливо, європейців лякають такі великі наші агрохолдинги, бо великі компанії завжди мають перевагу за рахунок ефекту масштабу», — зазначив експерт.
За його словами, Україна наразі в пошуках моделі господарювання. У другій половині 90-х років — на початку нульових потужно звучав голос фермерів про те, що будуть додаватися фермерські господарства, додав Корінець.
«На з'їзди фермерів приходили як не всі разом (президент, прем'єр, голова Верховної Ради), то хоча б хтось один з них був. Але поступово-поступово чим більше сили набирали великі компанії, які ми називаємо зараз агрохолдингами, тим все менше було відвідувачів із високих кабінетів на з'їздах Асоціації фермерів. І останні роки, дай Бог, щоб прийшов заступник міністра. Це така демонстрація того, яку модель бачать наші політики, наші чиновники сільського господарства Україні. Добре це чи погано? Звичайно, великі компанії мають перевагу, ще раз кажу, за рахунок ефектного масштабу. Але я собі ставлю завжди запитання: невже європейці, де сільське господарство це 2−4% ВВП, 2−4% зайнятих, не настільки розумні, щоб утримували ті дрібні господарства, середній клас на селі і так далі? Невже вони зі своїми грошима не зможуть зробити швидко акумуляцію земель, створити великі господарства та за рахунок ефекту масштабу підвищити ефективність? Мабуть, що тут свідомий вибір», — підкреслив директор НАДС.
Тому що сільське господарство, на його думку, — це більше, ніж економіка.
«Там внесок невеликий в економіку. Сільське господарство — це в першу чергу продовольча безпека, це безпека країни, це збереження територіальних поселень, це так званий сільський розвиток. І тому європейці свідомо не вибирають шлях агрохолдингів. Вони свідомо підтримують малі компанії. І малі компанії, малі фермери стають учасниками не лише внутрішнього ринку, а й міжнародного ринку. Якщо подивитися на наші полиці магазинів, яке молоко в нас конкурує з українським? Польське. Які яблука, які сири на наших полицях магазинів? Як може маленький 13-ти га фермер стати учасником міжнародного розподілу праці, товарів, міжнародних ринків? Дуже просто — через кооперацію. Уся інфраструктура Польщі заточена, побудована на підтримці малого виробника, зокрема через кооперацію, через різні об'єднання виробників і так далі. 13-ти га фермер через кооперацію, через об'єднання стає учасником міжнародного ринку», — підсумував гість Корінець.
