Сомалі в Європі нікому не потрібне — експерт про вступ України до ЄС
Поки ми в Україні не досягнемо значного прогресу у соціально-економічному розвитку, встановленні верховенства права та всеохоплюючої демократії — нас до ЄС не візьмуть.
Таку думку висловив громадський діяч і голова Об'єднання незалежних профспілок авіапрацівників Веніамін Тимошенко в коментарі телеканалу i-ua.tv.
«Де-юре в Україні існують профспілки, за поодинокими випадками й де-факто. За давньою традицією у нас прийнято вважати профспілками старі радянські «профспілки», які такими є лише за назвою. Ці «профспілки» не створювалися з нуля з проголошенням незалежності, сукупно мільйони їх членів просто передали у спадок як майно, разом з нерухомим майном та грошима після розвалу СРСР. Однак вони ніколи не виконували основного функціоналу профспілок — реального захисту трудових прав та соціально економічних інтересів своїх членів. Україна — сама злиденна та безправна держава Європи і це без перебільшення результат діяльності таких «профспілок».
Ще за радянщини на кожному без виключень підприємстві ці «профспілки» розподіляли путівки в санаторії та займалися вихованням сірих та покірних гвинтиків радянської системи, в якій всі були однаково щасливі, однаково задоволені життям, а щось вимагати від партії та уряду було небезпечно, бо читай вище — в СРСР всі були щасливі, а нещасливі прямували до виправних таборів. Після розвалу СРСР ці квазі профспілки зайнялися відвертим дерибаном величезного майнового спадку (санаторії, бази відпочинку, будинки культури, готелі і тд), перерозподілом величезних членських внесків, які продовжували стягувати з працівників автоматично, та грошей від роботодавців у вигляді коштів на фізкультурно-масову роботу. Очолювали тоді та часто очолюють досі багато таких профспілок старі радянські партійні та комсомольські функціонери, колишня радянська номенклатура, до речі, як і багато державних підприємств досі очолює колишня радянська номенклатура, тому дуже часто жодного конфлікту інтересів у них між собою немає, а захист трудових прав та соціально-економічних інтересів працівників є лише ширмою для маскування справжніх намірів — мати пожиттєвий доступ до величезних грошових потоків та самозбагачення. Тобто в абсолютній більшості випадків профспілки лише декларують, що вони профспілки", — каже В.Тимошенко.
За його словами, є поодинокі випадки профспілок, які дійсно щось виборюють для працівників, проводять ефективні, а не фіктивні колективні переговори, укладають адекватні часу колективні договори і всіляко намагаються комунікувати з роботодавцями щодо підвищення зарплат, покращення умов праці, підвищення безпеки на робочих місцях, за необхідності ходять по судах, оголошують страйки тощо.
На питання, а чи з’являться у нас вищезазначені справжні профспілки і соціальний діалог після вступу України до ЄС, В. Тимошенко відповів наступне:
«Згідно з угодою про Асоціацію з ЄС, Україна зобов'язується не створювати такі умови ринку праці, щоб вони демпінгували умовам ринку праці в Європі. Тобто простою мовою щоб не створювалася більш дешева та менш соціально захищена робоча сила, заради якої будуть значні перетоки капіталу з ЄС. Умовно кажучи, не вигідно відкривати виробництво в Європі з високим рівнем оплати праці та захищеності, якщо можна поїхати в країну третього світу і зовсім не в далекій Азії чи Африці, а просто поруч є Україна, де найнижчі в ЄС зарплати та абсолютно беззахисні працівники. Так ЄС захищає свій ринок праці і в нинішньому соціально-економічному стані Україну до ЄС точно не візьмуть. Будуть обіцяти, безкінечно нагадувати та казати про безліч проблем, які потрібно усунути та провести реформи, але не візьмуть. Адже Сомалі в Європі нікому не потрібне. Поки ми не станемо очевидно кращими та ефективнішими, ми будемо країною третього світу, сировинним придатком», — зазначає В. Тимошенко.
За його словами, щодо появи справжніх профспілок, які допоможуть Україні наблизитись до соціально-економічних та правових стандартів ЄС, то тут не ЄС, а сам український народ має бути зацікавлений жити краще, заможніше та робити для цього самостійно конкретні кроки, це домашнє завдання, яке ніхто інший не зробить замість нас.
«Для цього треба створювати справжні профспілки, щоб вступати з роботодавцями в соціальний діалог про який ми весь час говоримо, але якого по суті не існує. Треба самостійно набувати суб’єктності, бо її ніде не роздають в подарунок, та впроваджувати ці життєво необхідні зміни щоб зростали і країна, і суспільство. Наразі ми маємо за економічним та соціальним розвитком наздогнати країни Європи щоб ми зайшли до ЄС як гідна самодостатня нація, на такому ж рівні розвитку, як і Європа.
Тому ЄС своїми вимогами по суті підштовхує нас до створення справжніх профспілок та розбудови соціального діалогу, бо ніяких інших громадських суб’єктів, окрім профспілок, для цього не передбачено та не існує в природі. Тобто ЄС ззовні вимагає від України, щоб вона стала кращою, однак всередині України це має бути двосторонній напрямок. Тобто держава має створювати відповідні демократичні умови для розвитку суспільства, а суспільство має вимагати та примусити державу такі умови створити, бо як показує практика в Україні ніколи не було і не буде ні доброго царя, ні доброго уряду, які створять гідні умови для життя простих людей. Тож люди, які мріють про гідність, хочуть зробити своє життя та життя своїх дітей кращим, мають об'єднатися та спільно впроваджувати ці зміни. Україна має достатньо внутрішніх ресурсів для того, щоб стати однією із самих заможних країн Європи, український народ має уважно прочитати ст. 5 Конституції, де визначено хто є джерелом влади, та ст. 13, де зазначено хто є власником всіх згаданих ресурсів, а профспілки — це один з інструментів як цього досягти", — резюмує громадський діяч.
