Уроки щастя в українських школах — фікція — викладач та старший сержант ЗСУ

Про це в коментарі i-ua.tv заявив викладач ПНЛ 145, зв'язківець, ст. сержант ЗСУ Вадим Зінчук.

«Питання щастя є розмитою та суб'єктивною категорією. Адже це поняття є невизначеним. Воно не відноситься до категорій з одностайним змістом: розуміння щастя у кожної людини своє. З коментарів чиновників випливає, що на уроках будуть зокрема розглядати сенси життя. Зокрема, як важливо їх знати. Однак, це теж суто суб'єктивне поняття: хтось бачить сенс життя у родині, а комусь — бути наодинці, або постійно змінювати оточення. Хтось баче сенси в кар'єрі, а хтось в модному авто, хтось у служінні людям, а інша — в догляді за своєю красою, а хтось- у монашестві. Тож про який сенс життя будуть розповідати дітям? Т.т. вчителькам роздадуть темничкі та ще будуть вимагати саме цю чиюсь приватну думку транслювати на дітей? «, — запитує він.

Він нагадав, що у радянському союзі в школах активно використовувалась пропаганда, ідеї якої вкладались у вузенький коридор. Схоже, що нас хочуть повернути до цієї практики. Як і лишається не зрозуміло, про які саме сенси будуть вести мову з нашими дітьми. Адже ми маємо категорії, що є суб'єктивними.

«Додамо, що маємо відсутність фахових людей, яким можемо довіряти подібні теми для наших дітей. Ми маємо хронічно недофінансовану освіту, вчителів не вистачає, повно не закритих вакансій. З іншого боку в учнів і так велика кількість предметів, частина з яких має сумнівний характер як то- громадянська освіта. Тому дивним є те, що до них ще додаються „уроки щастя“ з ніби адаптованого курсу для маленьких. Це — лише гарні слова і марнотратство», — каже Вадим Зінчук.

При цьому, за його словами, на пропозицію передати ці гроші на побудову дронів, військовий підкреслює, що не можна все фінансування віддавати лише на війну, навіть під час самої війни.

«Адже це теж стратегічна боротьба за майбутнє: ми маємо думати про наших дітей та їх розвиток. «Однак агенти змін чомусь вважають, що розуміння щастя за їхніми методичками так само важливе, як і такі серйозні предмети, як математика і всі природничі науки. Невже питання з якісним викладанням цих предметів наша держава вже вирішила? Вже все добре з ними? Є вчителі, проводяться уроки, експерименти? На папірцях- можливо… І саме тому треба взятися за новий предмет — про щастя, який взагалі є абстрактним та невизначеним, «за всьо харошеє»? Логічно виникає питання, а навіщо це все? Може ми нарешті почнемо наводити лад в освіті своїх дітей? Зокрема почнемо зі скорочення управлінського апарату, перейдемо до справжньої автономії шкіл?», — зазначає Вадим Зінчук.

Він нагадав, що в соціології існує індекс щастя, який визначається по багатьом показникам у суспільстві.

«Дослідження, які проводилися у довоєнні роки, чітко показали, що щасливість людей залежить не від рівня ВВП, не від розвиненості економіки, а від контрасту між найбагатшими та найбіднішими верствами населення. Чим більше ця різниця, тим нижче рівень відчуття щастя у такому суспільстві. Тому щасливість визначається тим, які ми всі разом у цьому суспільстві. Може є сенс почати говорити правду? Уроками патріотичного виховання, або щастя за грантовими методичками не можна зробити людину патріотом або щасливим. Тому в мене важливе питання, коли ми почнемо говорити один одному правду? Скільки ще ми будемо перебувати в каргокультовому служінні і зрощувати в дітях релігійний тип свідомості? Зараз ми платимо за такі розваги занадто високу ціну людськими життями. На словах на перший погляд ідея виглядає дуже гарно, адже всі бажають бачити дітей щасливими. Однак у реальному житті сучасного українця щастя дається мозолями, потом та кров'ю. Воно без рожевого капелюха. Запропоновані чиновниками уроки щастя — фікція і ні до яких позитивних змін окрім додаткового навантаження на дітей, роздратування та втоми це не принесе», — резюмує Вадим Зінчук.