Міноборони підтримало проект Закону про приватні військові компанії

Метою законопроєкту є врегулювання правового статусу та діяльності міжнародних військових компаній, які створюються в Україні, беруть участь у здійсненні оборонних заходів та надають за межами території України оборонні послуги.

Проєкт Закону пропонує створити Державну службу України у справах міжнародних оборонних компаній, яка опікуватиметься регулюванням та управлінням у сфері діяльності міжнародних оборонних компаній. Вона підпорядковуватиметься Головному управлінню розвідки Міноборони України.

Новий державний орган контролюватиме діяльність таких структур, реєструватиме угоди щодо оборонних послуг, а також обліковуватиме наявне на їхньому балансі озброєння та техніку.

Міжнародні оборонні компанії

Відповідно до законопроєкту, міжнародна оборонна компанія (МОК) — це створений та зареєстрований в Україні суб’єкт господарювання, який на підставі отриманої ліцензії надає оборонні послуги за межами території України.

Згідно з проєктом закону, засновниками міжнародної оборонної компанії можуть виступати тільки фізичні та юридичні особи — резиденти України.

МОК може бути зареєстрована та мати місце постійної дислокації виключно на території областей України, що межують з територією держав, які Україна визнала державами-терористами.

Працівниками таких компаній можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 21-річного віку та мають досвід служби в ЗСУ, НГУ або інших військових формуваннях України не менше 1 року.

Міжнародна оборонна компанія за межами території України має право надавати такі оборонні послуги:

Організація та практичне здійснення заходів безпеки спрямованих на забезпечення безпеки фізичних осіб, а також юридичних осіб, їх працівників та законної діяльності.

Організація та практичного здійснення заходів охорони будівель, споруд, земельних ділянок (територій), акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна

Тактична (теоретична та практична) підготовка особового складу військових формувань та органів правопорядку інших держав, міжнародних організацій;

Тактична (теоретична та практична) підготовка особового складу суб’єктів охоронної діяльності;

Розмінування територій, будівель, споруд та інших об’єктів;

Консультаційні послуги у сфері забезпечення безпеки, правопорядку, мирного врегулювання конфліктів, посередництво у вирішенні збройних конфліктів;

Оборонні послуги країнам — союзникам України у визначеному законодавством порядку.

Озброєння та техніка

Озброєння міжнародних оборонних компаній: стрілецька вогнепальна зброя усіх видів, боєприпаси до неї, холодна зброя, уламкові та неуламкові вибухові пристрої і матеріали, детонатори та ініціатори, а також інша зброя, зареєстрована та закріплена за ними.

Закон передбачає використання міжнародними оборонними компаніями броньованої колісної та гусеничної техніки, яка може мати озброєння не більше великокаліберного кулемета та/або протитанкового ракетного комплексу. Також їм дозволено використовувати спецтехніку, як-от мостоукладальники, машини розмінування та розгородження.

Ця техніка має бути зареєстрована і закріплена за міжнародними оборонними компаніями та може використовуватися під час виконання оборонних заходів та надання оборонних послуг.

Передбачається також використання організаціями спецзасобів: систем радіоелектронної боротьби та/або розвідки, безпілотних апаратів усіх видів, програмного забезпечення і технічних засобів систем інформаційної безпеки, висотних та стаціонарних засобів наземної розвідки.

Законопроєкт узгоджує право закупівлі міжнародними оборонними компаніями техніки та озброєння в іноземних компаній, а також можливість їх оренди у військових частин ЗСУ та інших військових формувань України (за погодженням Державної служби України у справах міжнародних оборонних компаній).

Міністерство оборони зазначило, що у запропонованій редакції законопроєкт не узгоджується з Конституцією України, законами України «Про оборону України», «Про розвідку».

Крім того, він суперечить міжнародним договорам, зокрема Додатковим протоколам до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та рекомендаціям Документа Монтре, в якому розкриваються питання функціонування приватних військових компаній в період збройного конфлікту.

«Крім цього, у професійному середовищі ідея створення нормативно-правової бази для здійснення військово-консалтингової діяльності обговорюється уже упродовж тривалого часу та потребує залучення міжнародного передового досвіду з метою інтегрування відповідної міжнародної нормативно-правової бази із національним законодавством», — зазначено у документі Міноборони.

Через вище зазначені проблеми МОУ пропонує утворити робочу групу для доопрацювання законопроєкту, до якої залучити представників Міністерства оборони України та інших дотичних органів.