Заява заслуженого юриста України у відповідь на звинувачення лідерів УПА у «злочинах» під час Волинської трагедії
Слід нагадати про масові пацифікації українців польською владою у 1920−1930-х роках, коли нищилися українські школи, спалювалися церкви, а селян — били, кидали до в’язниць, виселяли. У цьому контексті Україна і Польща мали б створити спільну міждержавну історикознавчу комісію.
Про це заявив заслужений юрист України Микола Голомша.
«З глибокою повагою до польського народу, до його історичних жертв і болю, ми водночас не можемо мовчки прийняти одностороннє та політизоване трактування спільної історії. Останні заяви Президента Польщі, в яких лідери Української повстанської армії оголошені злочинцями, потребують стриманої, але принципової відповіді», — каже М. Голомша.
За його словами, події на Волині 1943−1944 років, які польська сторона називає «Волинською трагедією», справді були жахливими. Але трагедія була обопільною — з обох сторін пролилася кров.
«Історичні свідчення підтверджують, що підрозділи польської Армії Крайової, Батальйонів хлопських та інших збройних формувань проникали в українські села й вдавалися до масових убивств мирного українського населення — включно з дітьми, жінками та старими. У ряді місцевостей на Холмщині, Надсянні, Лемківщині ці акти мали характер етнічних чисток», — каже М. Голомша.
За його словами, серйозні незалежні дослідження вказують на приблизне співвідношення жертв — до 20−30 тисяч загиблих поляків і до 10−15 тисяч українців. При чому більшість загиблих українців припадає на період після 1944 року, коли польські збройні формування діяли з підтримкою радянської влади або під прикриттям нової польської адміністрації.
Також слід нагадати про масові пацифікації українців польською владою у 1920−1930-х роках, коли нищилися українські школи, спалювалися церкви, а селян — били, кидали до в’язниць, виселяли. Саме в такому колоніальному, принизливому середовищі формувалося покоління, яке згодом взяло до рук зброю, захищаючи своє право на життя, мову і свободу.
«Ми не виправдовуємо жодних злочинів проти цивільного населення — ані з польського, ані з українського боку. Але ми категорично відкидаємо спроби перекласти всю провину на одну сторону, і тим більше — таврувати національно-визвольний рух, що боровся не за окупацію Польщі, а за визволення України», — зазначає М. Голомша.
На його думку, у цьому контексті Україна і Польща мали б створити спільну міждержавну історикознавчу комісію з визнаних, неупереджених фахівців обох країн та міжнародних експертів.
«Її завдання — академічно опрацювати всі наявні архіви, зібрати свідчення, встановити повні і об’єктивні масштаби трагедії, виявити відповідальних і запропонувати моделі примирення, засновані не на політичних звинуваченнях, а на чесному визнанні правди.
Лише тоді ми зможемо разом — як українці й поляки — перейти від взаємних докорів до солідарності перед лицем нових загроз, які сьогодні кидає Європі російський імперіалізм. Нас має об’єднувати не пам’ять про розділення, а воля до спільного майбутнього — вільного, демократичного і гідного. Слава Україні", — резюмує М. Голомша.
