Як нам повернутись до цивілізованого обігу земель с\г призначення?
Напевно, з усвідомлення: земля с/г призначення НЕ є товаром, земля — це наше природнє і суспільне надбання! Наступне: у якому стані і статусі ми хочемо передати землю наступним поколінням? Хто повинен отримувати від неї прибуток: купка латифундистів чи усі громадяни України? Хто зараз володіє і в якому стані знаходиться наша земля? Чи можливий контроль за її дбайливим використанням, а від нього і справедливий розподіл прибутку без створення справжніх територіальних громад?
Якщо завтра Парламент «проштовхуватиме» закон про продаж земель, цю владу необхідно знести!
І це, з боку суспільства буде і законно і справедливо. І, до речі, досвід Майданів нам підказує, що референдум з цього питання уж точно проводити не потрібно :) .
А от якщо у найближчий час парламентарі злякавшись все-таки відтермінують його розгляд чи продовжать мораторій, з чого тоді починати «рухати» це питання? Як повернутись до цивілізованого обігу земель с\г призначення?
1.Проведення інвентаризації всіх земель с/г призначення. Це перше чого бояться земельні спекулянти і тому, обов’язково ДО інвентаризації хочуть «пропхати» цей закон і легітимізувати незаконно придбану землю.
2.Після її проведення, ВСІ землі які були незаконно придбанні (під час дії мораторію) повинні бути через суд передані на баланс Територіальним Громадам за місцем її (землі) знаходження. І це вже другий суспільний удар латифундіям і олігархам.
3.Паралельно з 1 та 2 пунктами прийняття моделі землеволодіння і землекористування в центрі якої є сімейні і фермерські господарства та загалом, суспільна власність на землю с/г призначення усього українського народу. Яка при жодних обставинах не може бути продана чи відчужена іноземцям або юридичним особам. А це вже «привіт» міжнародним спекулянтам, іноземним фондам та країнам які скуповують (розуміти — захоплюють) землі заради накопичення водних ресурсів та продовольчої безпеки своїх громадян.
4.Продаж земельних паїв — можливий, але винятково Територіальним Громадам у межах яких знаходиться сама земельна ділянка. Тобто, власники паїв можуть продавати свою землю винятково своїй громаді, яка, у свою чергу, позбавляється права подальшого продажу.
Громади ж, у свою чергу, викуповують паї за гроші отримані в субвенцію з державного бюджету. Далі, Територіальні Громади (як і усі громадяни власники земельних паїв) на аукціоні продають право оренди на землю і з часом (в середньому 8 років) повертають кошти у бюджет країни.
Таким чином, земля лишається у власності держави, бажаючи продати — продають, Громади — багатіють, розвиваються і, звичайно, починають про неї дбати не як про «товар».
5.Городяни, що не мають землі або селяни які її продали Громадам отримують зиск через екологічну, доступну і конкурентну продукцію.
До речі, земля називають товаром лише іноземців та місцеві варвари.
