Капітуляцію росії буде точно підписувати не володимир путін — Микола Волгов

Та запитали про це політичного експерта Миколу Волгова.

— Зеленський увів у дію рішення РНБО щодо заборони УПЦ МП в Україні. Чому тільки зараз і що це дасть?

— Так дійсно, багато людей кажуть про те, що куди дивилися 8 років, коли почалася війна. А інші підкреслюють, що в Україні 30 років вибудовувалася агентурна ФСБшна мережа, яка працювала під прикриттям святинь. Адміністрація Зеленського саме зараз наважилася на такий крок, тому що в Україні нове керівництво СБУ. Це більш україноцентричні люди. Нагадаю, що екс- голова СБУ І. Баканов навіть публічно наголошував, що він є вірним московському патріархату. Тому рішучих дій від спецслужб не варто було чекати. Друга ситуація — зсув у суспільстві. Соцопитування показують, що близько 60% українців виступають за заборону московського патріархату.

УПЦ мп втрачає підтримку. У суспільства є запит і адміністрація В. Зеленського осідлала цю хвилю. Крім того, у нас будуть вчасно парламентські вибори — восени 2023 року. Підготовка до них вже почалася. А Зеленський остаточно вибив ґрунт з- під ніг свого опонента П. Порошенка. Ми пам’ятаємо головні меседжі Порошенка- віра, мова та армія. Президентом війни став Зеленський. Суспільство дає відповідь на агресію рф і багато хто з російськомовних навіть в побуті переходять на українську мову. Але віра — це рішучі дії. Тож в адміністрації Зеленського політично знищують свого опонента. Крім того, це заборона московського патріархату — це питання антикризового піару. Пункт незламності не «злетіли». На це робили ставку на Банковій, але це не стало точкою тяжіння.

— Тобто заборона московського патріархату- це політичне питання в першу чергу?

— Так. Є наказ президента підготувати законопроект про заборону УМП мп. Це електоральна приваблива історія, яка дає багато бонусів. Також це питання стабільності тилу, щоб в суспільстві не було розхитувань. Хтось виходить та намагається перекривати вулиці через відсутність світла та тепла. Але для того, щоб заспокоїти суспільство, влада показує ліквідацію агентурної мережі. Це дуже класно в плані політичного піару.

— Багато розмов, що білорусь може вступити у війну проти України. Наскільки це ймовірно та які тоді будуть наслідки для України та Білорусі?

— Якщо подивитися на внутрішні білоруські процеси, то там все не так добре для Лукашенка, як може здатися на перший погляд. Лукашенка намагаються виштовхнути. росія певною мірою вже знекровлена. Немає резерву. Адже внутрішня мобілізація поступово вичерпує ресурс. Не можна 9 місяців штурмувати Бахмут в лоб і не нести втрати. Тому путіну вигідно, щоб Білорусь вступила у війну, або принаймні сковувала певну кількість українських сил на півночі. Це перший фактор, який примушує ЗСУ тримати на кордонах з Білоруссю угрупування. Проте варто зазначити, що О. Лукашенко не хоче вступати у війну проти України. Він розуміє всю хиткість свого стану. Зокрема, що він тримається на окупаційних багнетах росіян. В Білорусі не вистачає військ, щоб наступати на Україну, але вистачає, щоб внутрішньо утримувати суспільство від вибуху. Третя історія — це саміт ОДКБ в Єревані. Де фактично його господаря Пашиняна та всю Вірменію було принижено та продемонстровано, що ОДКБ — це напівмертва структура, яка не може виконувати своїх функцій та не може надати дієвих гарантій та механізмів захисту своїх членів. Тож виникає питання чи вистачить сил рф, щоб захистити режим Лукашенка. Адже зараз в Україні формується білоруське визвольне військо на базі полку Кастуся Калиновського. Крім того, в Білорусі суспільство через економічні проблеми та війну в Україні знаходиться в збудженому стані. Тому Лукашенко зараз зайнятий тим — скільки він ще протримається, адже його легітимність сумнівна. Кожен різкий рух може призвести до того, що Лукашенка спіткає доля Хусейна. Крім того, варто зазначити, що за даними військових експертів, ударного угруповання в Білорусі не було сформовано. Тому наступ з Білорусі є елементом гри, щоб утримати українські сили.

— Джо Байден заявив, що готовий сісти за стіл переговорів із володимиром путіним? Чи реальний такий сценарій та чого можуть домовитися сторони?

— Не вважаю, що відбудеться зустріч Джо Байдена з володимиром путіним. Є контакти і по лінії спецслужб. Але позиція кремля показує, що путін сам собі звужує вікно можливостей. Він вважає, що треба йти до кінця. Крім того, є Пригожин та Кадиров, які готові воювати до кінця. Бо це їх бізнес, вони по-іншому не заробляють гроші на війні. А є ті, на якого дуже сильно тиснуть західні санкції, і життя цих людей з оточення путіна перетворюється на залізну завісу СРСР. Тому розгляється питання відсторонення путіна. російська історія знала багато прикладів усунення правителів.

— Коли може відбутися усунення від влади путіна?

— На це питання давав відповідь штучний інтелект, який заявив, що це має відбутися у 2023 році. Одна з програм навіть моделює, що йому на зміну прийде секретар РНБО Патрушев. Крім того, в ООН все гучніше лунають заяви, щодо створення міжнародного трибуналу для того, щоб судити воєнних злочинців. Нас цікавить, хто це буде. Якщо до відповіді притягнуть таких як: Шойгу, Кадиров, Медведєв, але там не буде путіна, то важко пояснити світу, чому путін не знаходиться на лаві підсудних. Тож виникає питання, чи буде зустрічатися будь-який президент цивілізованої країни з військовим злочинцем.

Навряд чи путіна не засудять. Хоча він дуже боїться повторити долю Кадафі. Хоча вважаю, що путін скінчить, як Адольф Гітлер, який отруївся та застрелився. Думаю, що капітуляцію рф буде точно підписувати не путін. росія дуже велика. Там є багато груп впливу. Когось знайдуть.

Крім того, варто зазначити, що саме розпад росії буде перемогою України. Вихід України на кордони 1991 року та відновлення територіальної цілісності не є остаточною перемогою над рф. Ми не маємо повторити помилки Європи, коли з’явився Гітлер та нацистська Німеччина. Тож Україна не повинна дати росії нової можливості народити чергового путіна. Завдання України — розпад росії. Коли рф перестане існувати, як суб’єкт, тоді ми позбудемося цієї вікової загрози та можемо вважати, що це перемога у війні.

— До речі, 30 країн-членів Альянсу погодилися, що Україна — майбутній член НАТО. Тож коли Україна туди вступить і що це нам дасть?

— Вступ до НАТО — певні гарантії безпеки. Якби Україна була членом НАТО, то не відбувалася б ситуація 2014 року. Проте не потрібно вважати, що НАТО — це 100% гарантії безпеки. Треба дивитися і на інші конфігурації. Зокрема на створення валу безпеки на кордонах з рф, куди увійдуть країни Балтії, Польща, Молдова і навіть вільна Білорусь після повалення окупаційного режиму Лукашенка. Такі регіональні Альянси будуть більш гнучкі та можуть оперативно реагувати на певні загрози.

Крім того, вступ до НАТО — це євроатлантична інтеграція та євроатлантичні цінності. Інтеграція туди зафіксує, що Україна зробила свій вибір. Вона пориває зі своїм колоніальним та постколоніальним минулим. Тобто Україна стає рівноправним членом серед рівних держав. Це новий певний імпульс для суспільства та політичного класу.