Україна в демографічній ямі: залякування чи реальність

Криза через дешеву робочу силу

Варто зазначити, що демографічна криза почалася, ще у 90-ті роки. Зокрема, фахівець з ринку праці та трудових відносин Сергій Кондрюк зазначає, що майже всі роки незалежності проводилася політика витіснення громадян з території країни. Доказом цього є політика так званої дешевої робочої сили.

«Експрезидент Кучма закликав приїжджати інвесторів в Україну, бо тут дешева робоча сила. Його наступники повторювали цю тезу. Коли Україна отримала безвізовий режим з країнами ЄС, українці стали активно виїжджати. Спочатку з намірами заробити, а потім залишитися в цій країні. Коли народжуваність на одну жінку стала менше ніж 2, 2 дитини, а в якийсь момент менше 1,5 дитини, це призводило до катастрофічного відтоку молодих людей. Україна стала втрачати генофонд, адже виїхали молоді здорові люди та осіли в інших країнах. Після цього в 2015 році з’явилися публікації, що в Україні до 2050 року залишаться від 20 до 30 млн людей» , — каже Сергій Кондрюк.

Справжні втрати України

Експерти зазначають, що порахувати справжні втрати населення через війну та міграцію неможливо.

На думку економіста Олега Пендзіна, через війну та високий рівень міграції, Україна знаходиться у демографічній ямі.

«За даними ООН через повномасштабне вторгнення Україну покинули 8, 1 млн людей. А 86% з тих, що покинули країну — жінки та діти. За попередніми опитуваннями, тільки 36% жінок, які покинули Україну хочуть повернутися, якнайшвидше. В Україні вже може бути менше 30 млн. Для того, щоб було нормальним відтворення населення в середньому має бути 2,2 дитини на родину. Фактично в нас на сьогодні 1,8. Тобто різко скоротився приріст населення. Ми знаходимося в глибокій демографічній ямі», — каже О. Пендзін.

Економіст підкреслив, що через повномасштабне вторгнення рф на сьогоднішній день було нанесено збитків на 135 млн доларів критичній інфраструктурі та житловому фонду. Проте за його підрахунками важко порахувати скільки часу потрібно на відбудову.

«Все залежить від того, як швидко будуть знайдені ці гроші. Україна за рахунок внутрішніх джерел ці гроші не знайде. Якщо донорські гроші будуть надходити вчасно, то відбудувати зруйноване житло можна за 5−6 років. Якщо війна продовжуватиметься довше року, то це може дійсно призвести до погіршення демографічної ситуації», — каже експерт.

За словами Сергія Кондрюка, провести облік населення під час війни складно.

«Постає питання, як обліковувати людей, які знаходяться на тимчасово непідконтрольних територіях. Друга проблема, як порахувати людей, які пропали без вісті. Крім того, не всі люди, які загинули були ідентифіковані. Тому проводити повноцінний облік даних неможливо. Проте через держреєстри влада може провести відповідний аналіз і можливо сказати правду про кількість населення. Але тут постає питання чи не зашкодить це обороноздатності країні під час війни? Думаю, що не на часі називати ці цифри. Але після перемоги, ми маємо знати точне число реальних виборців в країні, а також людей, які потребують відновлення житла. Тому влада має забезпечити прозорі механізми з легалізації реальної чисельності населення. Але забігаючи наперед можна вже сказати, що і без цифр констатація втрат буде надтрагічна», — каже експерт.

Китайці та африканці замість українців

Варто зазначити, в уряді вже не перший рік лунають думки, що покращити ситуацію можна завдяки мігрантам з інших країн. Олег Пендзін вважає, що якщо українці не повернуться на свої землі, то ми матимемо величезну кількість мігрантів з Китаю, арабських країн та Африки.

«Комфортної землі для здійснення аграрної діяльності в світі практично не лишилося. Україна — унікальний оазис. Не думаю, що українці поїдуть зі своєї землі. Треба тільки закінчити війну», — підкреслює О. Пендзін.

Експерт С. Кондрюк підкреслює, що має бути правильна державна політика.

«У владі чомусь думають, як заманювати сюди іноземців, замість того, щоб повертати в країну українців», — каже експерт.

Як повернути людей

На думку політолога Ігоря Чаленка, для виходу України з міграційної кризи, мають ставити питання про реіндустріалізацію країни. Все залежить від політики, яку запропонує держава.

«Має відбутися розвиток індустріальних парків, які потягнуть за собою розвиток соціальної та житлової інфраструктури, а також створення робочих місць. Тобто люди їдуть за роботою. Питання не лише в будівництві та реконструкції нових будинків та інфраструктури. Головне — створити екоситему для людей, щоб вони могли нормально жити та заробляти в Україні. Якщо їм створити всі нормальні соціальні умови у післявоєнний період, то люди почнуть повертатися в Україну. Адже українські біженці, перебуваючи в європейських країнах, вже порівнюють різницю підходів від соціальної політики до забезпечення. Тому, вони будуть вимагати більшого для себе. Саме це стане величезним драйвером для України та просування реформ. Нашим головним ресурсом стануть люди, за яких потрібно буде боротися. Має відбутися збільшення зарплати, заощаджень в банківській системі, збільшення сектору малого та середнього бізнесу. Проте на створення соціальноорієнтованої держави у нас не вистачить ресурсів», — каже експерт.

На його думку, якщо цього не зробити, то на країну чекають важкі часи.

«Буде вимиватися значна кількість ресурсів, а кількість пенсіонерів збільшуватися. Тому питання виживання України повністю залежатиме від проведення низки реформ, вступу до ЄС та безпекового фактору, який є головним. Його можна буде забезпечити в середньостроковій та довгостроковій перспективі, шляхом членства України в НАТО», — резюмує І. Чаленко.

В свою чергу економіст О. Пензін вважає, що найголовніша проблема для вирішення міграційної кризи — безпекове питання.

«Поки в країні триває війна ми не зможемо побороти міграційну кризу. Великі жертви серед чоловіків негативно впливають на створення сімей та народжуваність дітей. Навіть, якщо повністю вирішити безпекове питання, жінкам з дітьми немає куди повертатися, бо в них зруйновані будинки. Тому має бути запроваджена державна програма по відбудові житлового фонду та створенню робочих місць. Ці виклики має вирішити керівництво держави, щоб Україна змогла вийти з демографічної ями», — каже О. Пендзін.

А ось С. Кондрюк вважає, що має бути мотивація, щоб українцям захотілося повернутися на батьківщину. Проте критикує план Маршала по відновленню економіки України.

«Категорично з ним не погоджуюсь. Адже план Маршала застосовувався до окупованої Німеччини, яка програла війну. Ми не є окупованою країною та не програли війну, тому у нас має бути план відродження країни. У нас має бути план набагато краще. Він має передбачати не відбудову мостів та заводів, а відбудову дому. Адже українцям треба буде кудись повертатися. Тому Україні крім військового Рамштайну буде потрібно робити соціальний Рамштайн. Закінчиться війна, а проєкту відбудови немає. Ми що після перемоги півроку тільки будемо фантазувати, що і як будемо відбудовувати», — каже С. Кондрюк.

Експерт підкреслює, що це реальна політична та економічна необхідність.

«Ми вже маємо проєктувати соціальні програми, які б мали нам гарантувати не просто вступ до ЄС, а щоб до нас їхали люди, а не тікали. Перший крок — розігнати Мінсоцполітики, де не генерують нічого позитивного, а провокують конфлікти в сфері праці, інвалідів та соцстрахування. Вже зараз має розробляти правильну політику в соціально- трудовій сфері, яка б дозволила українцям повернутися, будувати родини та збільшувати чисельність населення», — резюмує С. Кондрюк.