Петро Кралюк: ПЦУ та греко-католики мають поділити Почаївську лавру

- Після виселення з Києво-Печерської Лаври московських попів, яке майбутнє буде у Почаївської та Святогірської лавр?

— московські священики поки ще остаточно не залишили Києво-Печерську Лавру. Коли це станеться, то будемо говорити, що цей факт відбувся. Є певні нюанси. Тому не здивуюся, що представники упц мп будуть готувати позови. Можливо, будуть суди, щодо Києво-Печерської Лаври.

Що стосується Почаївської та Святогірської лавр, то одна, то друга — це пам’ятники архітектури, і вони перебувають в оренді. Треба дивитися на умови договорів з оренди, але знаю, що лаври передані в довготривалу оренду. Однак держава має розірвати договори на підставі, що умови оренди не дотримувалися. Якщо говорити про Почаївську лавру, то там так само, як і на території Києво-Печерської Лаври здійснювалося незаконне будівництво та руйнування пам’ятника історії та архітектури. Те саме можна сказати і про Святогірську лавру. Якщо буде політична воля, і на це підуть відповідні органи влади, можна буде розірвати договори оренди з відповідними громадами московського патріархату, щодо оренди цих історичних та культурних приміщень. Після цього можна буде порушувати питання, що священики московського патріархату мають покинути ці приміщення.

— Кому має належати Почаївська Лавра — ПЦУ чи греко-католикам?

— Це питання має вирішуватися пізніше. Це питання повинні регулювати державні органи. Зараз на Почаївську Лавру заявили певні претензії і греко- католики. Проте найголовніше, щоб її звільнили від московських священиків. Тому ще зарано ділити шкуру ще невбитого ведмедя.

Проте, якщо звертатися до історії монастиря, то його було засновано православними в кінці 16 ст. Вже на початку 17 ст. він розбудовувався. Вже у 18 ст. він опинився у складі греко- католицької церкви. Потім близько 100 років він був греко-католицьким монастирем. Нині основні архітектурні споруди Почаївської лаври були побудовані саме у 18 ст, коли в ньому перебували греко- католики. В той час в лаврі діяла друкарня, яка була відома на всю Україну. Саме в цій друкарні почали друкувати книги розмовною українською мовою, ще до появи «Енеїди» І.Котляревського.

Почаївський монастир став відомим та знаменитим за часів греко- католиків. До того часу це був не дуже відомий монастир на теренах Волині. Після польського повстання греко- католиків 1830—1831 роках викинули з приміщень монастиря. Туди приїхали православні ченці зі Східної України та теренів росії. Виходячи з цієї історії було б справедливо, якби ПЦУ та греко-католики поділили Почаївську лавру. Потрібне порозуміння, а не конфронтація між греко-католиками та православними. Хотілося, щоб в Україні була Єдина помісна православна церква, до якої б також входили греко-католики. Адже вони також дотримуються східного обряду і їх традиції дуже близькі до православної церкви. Можна знайти компроміс і майданчиком для нього могла стати Почаївська лавра, де б поєдналися греко-католики та православні.

Можливо, це занадто оптимістично, але такі плани небезпідставні. До мене зверталися священнослужителі, які говорили, що всі основні церкви України, так чи інакше залежать від впливу закордонних центрів. Якби вдалося об’єднатися православним та греко-католикам та створити єдину церкву — свій патріархат, який був би визнаний іншими православними і не тільки православними церквами, а й греко-католиками, тоді б релігійне життя в Україні було б іншим. Нагадаю, що 10 років тому утопічно виглядало, що буде створена православна церква України, яка буде мати Томос, тобто визнання Вселенського патріархату.

- Тобто є перспективи щодо об'єднання православних церков в єдину помісну церкву разом з греко-католиками?

— Є така перспектива. Для цього потрібна воля священнослужителів та відповідна підтримка мирян. Певні процеси уже відбуваються, адже і в середовищі мп є незначна кількість людей, які б хотіли порозуміння з ПЦУ. Не все просто с греко-католиками. Там також є певна конфронтація з мп та ПЦУ. Тобто дистанціювання від цих церков. Проте це традиційні церкви для України, тому було б бажано, щоб між ними відбувалося зближення. Можливо, в якійсь перспективі відбудеться об’єднання.

— Що може стати точкою зсуву для цього?

— Уже є певні моменти співпраці. Наприклад, питання календаря. Зокрема в ПЦУ зробили заяви про дозвіл переходу на Новоюліанський календар, який близький до Григоріанського календаря. Потім відповідну заяву зробили греко-католики. Якби в середовищі цих церков виникло б міжцерковне об’єднання, яке б ініціювало таке б зближення, то з часом процес пішов би. Проте це займе не один рік. Адже є багато проблем та підводного каміння із закордонними впливами. Зрозуміло, що на упц мп впливає росія, на греко-католиків впливає Рим, який має свої інтереси. А на ПЦУ впливає Вселенський патріархат. Однак у віруючих українців є власні інтереси, тому представникам церков треба знаходити спільну мову та порозуміння.

— А як в подальшому чинити щодо московських попів в Україні?

— Питання не тільки в московських попах, а і у великій кількості прихожан. Є багато освічених людей, які належать до мп. Вони розуміють, що московський патріархат, так чи інакше розбудовує руський мир та діє на шкоду Україні. Проте вони ходять до храмів УПЦ мп і несуть туди гроші та водять туди дітей. Тому питання, що робити з цими людьми. По-перше треба переорієнтувати їх свідомість. Це відбудеться не відразу. Адже дуже важко звільнити мізки людей від російської пропаганди, яка в середовищі мп знаходиться десятиліттями.

На жаль, у нас цими речами не займаються. Тому мп в Україні продовжує проводити пропаганду. Вже не кажу про те, що в УПЦ мп має величезний вплив у середовищі влади, судової влади та ЗМІ, серед яких є багато прихильників московського патріархату. Тому, якщо хтось думає, що можна легко викинути священиків мп, то це ілюзія. Адже їх всіх одразу з Україні не виселиш. Проте їх треба ставити в рамки закону. Адже вони дозволяли ігнорувати законодавство та діяти так, як їм хочеться. Особливо за часів правління Януковича.

А зараз йде мова про те, що на території Києво-Печерської Лаври було здійснено будівництво близько 20 незаконних об’єктів. Всі бачили, що є порушення. Тому виникає питання, чому влада у свій час не реагувала? Влада закривала очі. Проте в умовах війни зрозуміла, що потрібно щось робити.