Порошенко й Турчинов паплюжили закон про українську військову організацію — Володимир Волков

— Чи вистачає шкіл для військової підготовки в Києві та інших містах і чому вони потрібні?

— У нас в країні повністю відсутня допризовна підготовка. Однак чоловік повинен йти служити — буде війна чи ні. Якщо ж почнеться війна, то певна частина людей буде підготовлена до військової справи. Як професіонали, так і цивільне населення. Враховуючи неспокійний час в світі та територіальне розташування України між різними цивілізаціями, це штовхає нашу країну максимально піднімати планку по військовій підготовці. Саме тому військовий і політичний діяч Євген Коновалець запропонував таку модель, як громадянин — воїн. Тобто, щоб кожен українець при необхідності міг взяти зброю в руки та захищати свою землю. Замість цього, ми робимо часткові рішення, закон про Національний спротив чи змінюємо статтю 39 про військову службу, однак системно не підходимо. Тому зараз в черговий раз після 2014 року виникло питання прийняття закону про Українську військову організацію. Поки ми не зробимо вірні дії — будемо ходити по колу і кожний раз повертатися в ту ж саму точку. Саме це відбувається зараз. Адже у нас немає підготовлених призовників, громадян, відсутня система підготовки молоді, яка може взяти до рук зброю та стати на захист території, щоб не відбувалося таких карколомних проходів, як в Херсонській чи Київській області.

Нашим сусідом є рф, тому ми маємо бути завжди напоготові. Всі ці чинники штовхають нас до того, щоб запрацювала система громадянин-воїн. Тобто Рада має прийняти законопроєкт про українську військову організацію.

— За рахунок чого має відбуватися фінансування шкіл для військової підготовки?

— Державі потрібен виконавець робіт та послуг, які полягають в підготовці допризовників. Але це має бути загально національна інфраструктура військової підготовки і така організація повинна мати іншу правову форму. Це як вільне товариство, куди підуть воїни, які готові перетворити своє хобі в професію. Навчати молодь, бути загоном, підрозділом в селі, районі чи області.

А що стосується фінансування, якщо це буде головний підрядник Міноборони, то воно буде давати на центральному рівні для підготовки артилеристів, танкістів, саперів, операторів БПЛА і так далі. Райони будуть виділяти кошти для захисту територій. Що стосується донорів, які захочуть допомогти — це буде відкритий майданчик. Тому будуть всі можливості, однак перш за все треба прийняти закон про українську військову організацію, яка буде генпідрядником Міноборони з питань допризовної підготовки, щоб готувати людей до служби в армії.

— Тобто в кожному населеному пункті, якщо є належні умови, має працювати школа військової підготовки? Чим більше таких навчальних закладів буде, тим краще підготують суспільство для захисту країни?

Тут є дві лінії: стратегічна та тактична. Стратегічна — на загальнонаціональному рівні треба визнати саму ідею — громадянин- це воїн і що у нас є реєстр захисників держави. Хоча дані про облік військових та правоохоронців мають бути закритими. Інша ж частина реєстру захисників має бути відкрита для бажаючих захищати державу. Однак одного бажання недостатньо, потрібно ще мати знання та вміння. Тому суспільство треба буде навчати.

Має бути система допризовної підготовки, яка б базувалася на бажанні громадянина захистити свою територію. Що стосується тактики, то зараз в умовах війни з одного боку та в передумовах незрозумілої ситуації, що до перемоги, треба буде сформувати розгалужену сітку шкіл первинної підготовки військовозобов'язаних. Тих, кого мобілізують та забирають до військкомату. Такі школи, учбові центри можуть бути на базі ТРО, розташовані не менше, ніж на 2- 3 райони. Адже людина має бути обізнана з інструментом, який вона бере в руки. Наприклад, з автоматом, джавеліном чи стінгером. Людина має знати, як це працює та мати необхідні навички.

— Скільки по часу займає підготовка та хто буде навчати військовозобов'язаних?

— Мінімум 3 місяці. Багато досвідчених людей, які вже були в кількох війнах та були в епіцентрі подій повномасштабного вторгнення рф. Ці люди по різним причинам не можуть знову йти на передову, але вони мають передати свій досвід та знання. Професійні та підготовлені воїни стають інструкторами та продовжують далі передавати свій досвід.

— Чому досі не прийняли законопроєкт про українську військову організацію?

— Тому що політичні структури бояться людей зі зброєю в руках. Адже зміниться контекст відносин з тими людьми, які захищають свої території. В людей з'являється більше волі, свободи та самостійності. Наприклад, в селі є підрозділ з 25 козаків, які захищають людей та свій населений пункт. В такому випадку владі треба буде рахуватися з їх думкою.

Це міняє склад середовища і це відчував експрезидент П. Порошенко та колишній секретар РНБО О. Турчинов. Фактично вони і паплюжили цей закон. Вони його на корені зрубили та зарізали тому, що тоді б у нас змінився формат демократичних відносин в країні. Адже з людьми зі зброєю розмовляють треба по-іншому. Бо влада знає, що вони будуть стояти на стороні народу. Тоді збільшується градус справедливості та прийняття законних рішень, а карколомні оборотки з крадіжкою землі та ресурсів не проходять. Тому тоді Порошенку та Турчинову не була потрібна ще одна сила, яка б стояла на захисті інтересів звичайної людини. Адже основна функція української військової організації — захистити українців і країну від агресора та внутрішніх ворогів.