Чотири стіни для української журналістики
Хто має контролювати формування «усвідомлено-відповідальне» відношення до використання ЗМІ задля соціальної рівноваги"? Що ж таке журналістика і які її стандарти? Що таке правда? Чи сумісні ці два поняття? Чи можливе одне без іншого?
Гербер Шиллер, автор відомих праць «Масові засоби інформації та американськя імперія» (1973), «Засоби масової інформації і культурне панування» (1976), розглядає американскі ЗМІ як засоби маніпулятивного впливу, направленого на підтримку і збереження статус — кво існуючої системи. «Зміст і форма засобів масової інформації Америки — стверджує Шиллер, — міфи і засоби їх передачі повністю спираються на маніпуляцію. При успішному застосуванні, а це, без сумніву, так і є, вони неодмінно приводять до пасивності індивіда, до стану інертності, який зупиняє дію. Саме такого стану індивіда і прагне добитися ЗМІ і уся система в цілому, так як пасивність «гарантує збереження статус — кво «(22). Концепції «статус — кво» дотримуються вчені Анненберської школы* які в низці робіт розкрили системну сутність телевбачення як одного із засобів збереження цілістності суспільних відносин і культур, що склалися.
Висока ефективність впливу ЗМІ обумовлена як швидкістю доставки до кінцевого споживача інформації так і можливістю проникнення у будь-яке соціальне середовище, незалежно від того, наскільки воно віддалене від першоджерела. Особливо це стосується радіо та телебачення. Такі широкі можливості ЗМІ зумовлюють і необхідність вивчення механізмів їх функціонування і розвитку, ефективності впливу на аудиторію, відповідності форми та змісту повідомлень інформаційним потребам та інтересам як окремого громадянина так і суспільства в цілому.