Гостре емоційне засідання у Верховному Суді

14 вересня, Верховний Суд розпочав розгляд справи за позовами семи місцевих рад до Верховної Ради України. Органи місцевого самоврядування просять частково скасувати Постанову № 795 від 15 липня 2020 року про призначення чергових місцевих виборів. Позивачі оскаржують її в частині пункту 5, який перешкоджає повсюдному проведенню чергових місцевих виборів до усіх сільських та селищних рад на всій території України.

Засідання Верховного Суду було дуже емоційним, кульмінацією став розгляд двох клопотань Верховної Ради, представник якої бажав не допустити судового розгляду цих позовів і вимагав закрити провадження у справі.

Представник позивачів виступив із запереченнями, де в доволі гострих виразах окреслив позицію Верховної Ради як таку, що не вважає Україну демократичною та правовою державною. Верховна Рада по суті стоїть на позиціях закріплення безправ’я та безпорадності територіальних громад, заперечує їх право на доступ до правосуддя і намагається створити становище, коли вони не можуть звернутися до суду взагалі, а суд не може здійснити контроль законності дій суб’єктів владних повноважень.

Накал емоцій зашкалював, кожна хвилина, поки суд радився у нарадчій кімнаті, здавалась вічністю. Але, на щастя, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Парламенту.

Верховний Суд щойно оприлюднив зміст двох ухвал, прийнятих в засіданні 14 вересня, де виклав дві дуже важливі правові позиції у справі № 9901/232/20.

По-перше, частини 1, 4 статті 5 КАС України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 18−1 вказаного закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Зі змісту позовних заяв вбачається, що позивачі звертались до суду саме від імені та в інтересах територіальних громад, а тому на даному етапі немає підстав для закриття провадження у справі із зазначених відповідачем підстав.

По-друге, частина 2 статті 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Проте, предметом позовних вимог є визнання протиправним та скасування пункту 5 Постанови ВРУ від 15 липня 2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», а не визнання його неконституційним, а тому ця позовна вимога належить до компетенції адміністративного суду.

Той факт, що у позовних заявах міститься обґрунтування з посиланням на те, що оскаржений пункту постанови ВРУ суперечить конституції, не змінює наведених вище висновків, оскільки визначальним у цьому випадку є те, що предметом позову є визнання протиправним та скасування пункту 5 Постанови ВРУ, а не визнання його неконституційним.

Сподіваємось, що у подальшому Верховний Суд буде притримуватись цих правових позицій та прийме законне і обґрунтоване судове рішення.