«…після цього голосування можна міняти назву комітету…»
що не оприлюднило Інформаційне управління Апарату ВРУ та ЗМІ після проведення засідання Комітету з питань свободи слова
05 лютого 2020 року Комітет з питань свободи слова прийняв рішення рекомендувати парламенту взяти законопроект «Про медіа» за основу.
За прийняття рішення проголосували члени Комітету Тетяна Циба, Сергій Швець, Андрій Мотовиловець.
Не підтримав рішення один — голова Комітету Нестор Шуфрич. Його пропозицію голосувати за рекомендацію ГНЕУ щодо відправки проекту (№ 2693) на доопрацювання члени Комітету не підтримали.
По завершенню розгляду пан Нестор заявив, що «…після цього голосування можна міняти назву комітету…», при цьому депутат Мотовиловець заявив, що голова може скласти повноваження в будь-який момент.
Що передувало таким висловленням депутатів?
А передувала цьому дискусія, зокрема, за участю громадських активістів та їх висновки щодо проектів законів.
Виявилося, що в проектах законів дійсно є «моменти», через які проекти необхідно відправляти на доопрацювання, а не приймати, як того хочуть розробники. І це дуже розлютило депутатську більшість Комітету. Вони ж усім розповідають, що гарний проект, в якому треба трохи щось поправити, і він має підтримку. А тут таке «неподобство», критика та й ще з аргументацією. Фантик проекту красивий, а начинка тхне.
Спроба звинуватити активістів у маніпуляції не пройшли.
З’ясувалося, що депутати власних електронних поштових скриньок не переглядають, куди направляються листи, а комітет, отримавши таки листи, чомусь до відома цих депутатів не довів або ті не хочуть їх читати.
Помічники швидко знайшли потрібні звернення, які такі надійшли до Комітету, і мають висновки про те, що окремі норми та положення проектів не відповідають Конституційним приписам, вимогам законодавства України та ЄС, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Європейського суду з прав людини, Угоді про Асоціацію та європейському вибору України, повторюють аналогічні норми «диктаторського закону» 16-го січня 2014 року, прийнятих злочинною владою та скасованих завдяки Революції Гідності, насаджують в країні практики держави агресора-Росії, Північної Кореї, тощо, щодо тотального контролю за громадянами та блокування (обмеження доступу) без рішень суду до інформації (інформаційних ресурсів), фактично надають Національній раді повноваження на кшталт російського «Роскомнадзору»…
Дискусію завершили, але, шкода, громадська думка при прийнятті рішення не була почута…
З прийняттям проекту, свобода слова, скоріше за все, залишиться лише тільки в нашої уяві.
Як буде називатися Комітет далі, поки не відомо, можливо треба провести конкурс на визначення вірної назви?
