Чи стануть проекти Законів «Про розвідку» та «Про внесення змін до Закону України „Про Службу зовнішньої розвідки“ щодо діяльності Служби зовнішньої розвідки України» приводом подальшої узурпації влади та можливим кінцем конституційних прав громадян?

Змінюються часи, політичні відносини та завдання, але принципи, методи і форми розвідувальної роботи в усьому світі залишаються такими ж, як і раніше.

Оскільки функціонування розвідувальних органів є особливою, специфічною формою діяльності, це накладає на тих, хто її здійснює та тих, хто нею керує, відповідні обов’язки та обмеження.

За усі часи існування незалежної України про розвідку майже не згадували. Розвідка любить тишу.

Проте, останніми роками, ми все частіше пізнаємо окремі питання, коли розвідку намагаються зробити «кишеньковою» для окремих власників великих кабінетів.

Навіть відкриваються кримінальні справи проти колишніх президентів.

Що штовхає на такі кроки можновладців? Складні геополітичні умови, в яких реалізується зовнішня політика, економічна діяльність, створення нових збройних сил, чи бажання за допомогою розвідувальних органів «підгризти під себе» все, що «погано лежить»?.

Відповідь на це запитання дає наша повсякденна життєдіяльність. Народу, економіці все поганіше, можновладцям все краще.

Чи вірять керівники держави правоохоронцям, судам, прокуратурам, які стоять на сторожі державних «інтересів»? В якісь мірі так, бо законодавче поле виписано так, що приходиться вірити. Але є обмеження для цих структур. І вони стосуються захисту конституційних прав громадян.

І ось «там на горі» виникає бажання обійти ці заборони. Перенести механізми розвідки на територію України, встановити спеціальні механізми її діяльності, відмінні за діюче законодавство, надати законами особливі повноваження президенту та новим квазі утворенням з питань розвідки поза конституційними приписами.

Аналізуючи проекти про розвідку підготовлені до першого читання, ми зазначали, що окремі пропоновані ним новації не відповідають Конституції України, іншим Законам та міжнародним рекомендаціям, що в свою чергу створює загрозу виникнення випадків зловживання державних органів, уповноважених цим Законом на здійснення розвідувальної діяльності, наданими правами, з завданням шкоди, зокрема, правомірно господарюючим суб’єктам телекомунікаційної галузі та порушенням конституційних прав громадян — споживачів телекомунікаційних послуг.

Сподівалися, що здоровий глузд здобуде перемогу і питання, про які ми писали будуть приведені до конституційних вимог. З 2-го червня розгляд проекту, реєстр.№ 2412-Д, переносився через відсутність самого проекту. І ось вчора він з' явився на сайті ВРУ, доречи разом з висновком Головного Юридичного управління. На 50 листів закону, 30 листів зауважень (33 частини зауважень)!!! РЕКОРД зухвалості та свавілля розробників!

У Висновку про все, і про порушення вимог Конституції, і можливу узурпацію влади та перевищення повноважень президента, порушення верховенства права, не врахування низки рішень Конституційного суду, не врахування положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, відсутність дієвого судового контролю за розвідувальними заходами та не забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, зокрема щодо прослуховування та інших форм перехоплення телефонних розмов, які становлять серйозне втручання в приватне життя та кореспонденцію. Повний текст ТУТ.

Не менш сумним, антиконституційним присмаком є і іншій проект, реєстр.№ 2414-д.

Висновки по ньому практично ідентичні (дивись ТУТ).

Нажаль Комітет не прислухався до висновків і здорового глузду та запропонував ВРУ прийняти в цілому законопроекти. Чи є цей глузд у народних депутатів, залишилося чекати не довго, можливо до кінця цього дня ми побачимо їх голосування і зрозуміємо, Конституція для народних обранців це Основний Закон, чи звичайний папірець.