Курьйоз з тіарою скіфського царя Сайтоферна.

Цікаве повідомлення зробив сайт «Сьогодні». Наводимо мовою оригіналу:

«Эта история началась летом 2014 года, после оккупации Крыма Россией. Речь идет о скифском золоте, которое осело в Голландии и за которое вот уже пять лет бьется украинский МИД, чтобы вернуть бесценные экспонаты на родину.

Еще в 2013 году министерство культуры Украины согласовало передачу более пятисот артефактов из коллекций государственного музейного фонда Украины, которые хранились в Центральном музее Тавриды, Керченском историко-культурном заповеднике, Национальном заповеднике «Херсонес Таврический», Бахчисарайском историко-культурном заповеднике и Национальном музее истории Украины для демонстрации на выставке «Крым — золотой остров в Черном море».

Сперва экспозицию выставляли в земельном краеведческом музее города Бонн (выставка проходила с июля 2013 по январь 2014-го), а затем украинские сокровища переехали в археологический музей Амстердамского университета «Аллард Пирсон», где их можно было увидеть с февраля по май 2014 года.

Выставка была посвящена археологии Крыма, начиная с периода греческой колонизации (6 в. до н.э.) до раннего средневековья (6−7 вв. н.э.). Среди экспонатов — находки из древних городов и поселений (Херсонес, Пантикапей, Тиритака и Артезиан), позднескифских могильников III ст. к н.э. — III в. н.э. (Левадки и Усть-Альма), готских могильников V—VII вв. н.э. (Сувла-Кая, Джург-Оба и Нейзац, возле с. Лучистое).

Изделия выполнены из золота, бронзы и серебра. Среди них, в частности, есть золотой скифский шлем, золотой скифский меч

и ножны к нему, украшения и предметы быта сарматов.

14 декабря 2016 года стало известно решение суда Амстердама: скифское золото вернется в Украин у. Правда, суд оставил право оспорить это решение. Судья руководствовался конвенцией ЮНЕСКО: она гласит, что произведения искусства должны быть возвращены суверенному государству, которое предоставило их для временной экспозиции. Об этом сообщало издание NOS", і далі

«Важная победа Украины. Право на нашей стороне», — написала в Twitter спикер МИД Украины Марьяна Беца, комментируя решение суда Амстердама.

І так, нашими наступними «фігурантами» (замовником і гравером), є мешканці все того ж Криму

. Не проводячи якихось аналогій, наводимо цікаву інформацію на розсуд читачеві.

123 роки тому, 1 квітня 1896 року, всесвіт облетіла сенсаційна вістка: один з найвідоміших художніх музеїв світу Лувр, за величезні на той час, гроші — 200 тисяч франків — придбав золоту тіару скіфського царя Сайтофера, що правив у III віці до нашої ери.

Як з’ясувалося пізніше, цієї сенсації передувало ряд подій. Так, у лютому 1896 року директорат Віденського імператорського музею (на той час Відень був столицею Австро — Угорської імперії), який представляли знавці античності, великі вчені — професори Бруно Бухера і Гуго Лейшинг, прийняли у себе незвичайного відвідувача, який представився як пан Гохман, негоціант, що займається колоніальними товарами та антикварними виробами.(Знавці античності цього музею, звичайно, ніколи не чули про такого, а тим паче, про те, що Гохман торгує усім, що надавало можливість заробити, у тому числі і античними реліквіями).

Із старовинного саквояжу Гохман дістав і поклав на стіл декілька речей: золоті фібули (пряжки, що скріплювали одежу на плечах древніх греків) та золоті серьгі, теж роботи древньогрецьких майстрів. Надав полюбуватися цими рідкісними античними реліквіями (і психологічно підготував майбутніх партнерів), Гохман дістав загорнутий у шерстяні ганчірки якусь річ. Розгорнувши її він урочисто заявив: «Золота тіара скіфського царя Сайтоферна».

-

Фото: p.ks.ua.

Австрійські вчені і знавці античності були вражені. Згідно їх спогадів: «…на столі, випромінюючи м’яке матове сяйво золота, лежала древня чеканна тіара дивовижної роботи та гідної подиву збереженості. Тіара представляла собою куполоподібний парадний шлем — корону, що був виготовлений із цільної тонкої золотої пластини шляхом чеканки. Тільки на одному місті видно було невеличку ум’ятину, можливо від мечу, але прикраси навколо не були пошкоджені…». Художнє виконання цього незвичного шлему вражало. Шлем — корона мав вагу 460 грамів, а розміри куполу складали: у висоту — 17 см, а у діаметрі — 18 см та був розділений чеканкою — орнаментом по горизонталі на три пояси. На першому — сцени із «Іліади» та «Одисеї». На другому поясі — фризі був відтворений скіфський цар, що охотився на крилатого звіра. Витончені фігурки скіфських воїнів були вміло поєднані із зображеннями овець, коней і биків. Верхня частина тіари була зроблена із ажурних чеканних орнаментів та закінчувалась лускоподібною змією, що колами увінчувала маківку, піднявши голову. Між другим і третім поясами був зроблений надпис на древньогрецькій мові, що у перекладі мав таку назву:

«Царя великого і не переможного Сайтоферна. Рада і народ Ольвії». Згідно цього надпису, шлем — корону скіфському цареві Сайтоферну виробили майстри і подарили мешканці міста Ольвії.

На питання представників Віденського імператорського музею: «.Герр Гофман, звідкіля у вас ця корона», — Гохман відповів :" Чудес на світі не буває, але ж ця корона — чудо". Минулого літа група винахідників проводила розкопки у Ольвії і недалеко від міста, розкопала скіфську могилу, де, як з’ясувалося, був похований скіфський цар Сайтоферн з жінкою. Там було знайдено тіару і ще багато цікавих речей. Я за дуже великі грошу купив у цих пошуковців цю золоту тіару…".

Дирекція імператорського музею запросила в якості експертів кращих фахівців з археології та античного мистецтва і вони одноголосно підтвердили античне походження тіари, високу художню цінність та головне — її беззаперечну древність.

Але, ціна, яку запросив Гохман була фантастично великою — 200 тисяч франків! Таких коштів у музею не було, а отримувати гроші частками, комерсант не захотів.

У березні того ж року Гохман з’явився у Парижу, де зустрівся з господарями антикварного лавки (бутіка) Фогелем і Шиманським, з якими уклав таємний комерційний договір, згідно якого, після продажу тіари за 200 тисяч франків, Гохман отримували 86 тисяч франків, а його компаньйони 40 і 74 тисячі франків відповідно.

Після цього, Шиманський і Фогель направились до Лувру, де відбулася їх зустріч з директором департаменту витончених мистецтв Кампфеном та керівниками відділу античного мистецтва Ероном де Вільфосом.

Коли ці вчені і знавці античного мистецтва побачили шлем — корону, вони дуже зраділи, але 200 тисяч франків можливо було запросити лише у французького парламенту, а це справа довгого часу. Керівництво Лувру вирішило звернутися до меценатів і ті погодилися дати гроші, але за умови, що після рішення парламенту, їм їх повернуть.

Парламент Франції, як з’ясувалося, заднім числом оформив асигнування і золота тіара скіфського царя Сайтоферна, зайняла почесне місце у постійній експозиції залу античного мистецтва Лувру. Як відмічали мешканці Парижу, тепер у них вже дві визначні пам’ятки: Ейфелева вежа та золота тіара Сайтоферна.

Але, як засвідчив колишній бібліограф наукової бібліотеки Одеського національного університету імені Мечникова Віктор Фельдман: «…Шепсель Гохман був опитним жуликом і дуже гарним психологом…».

Через 7 років, у 1903 році виник великий скандал.

Французька газета «Matin» надрукувала листа одеського ювеліра Лівшиця, який стверджував, що тіару зробив його знайомий одесит Рухомовський: «…я часто спілкувався з ним і бував у нього у майстерні, де він працював над цією тіарою…». Після того, як французькі кореспонденти відвідали Одесу, газета «Figaro» надрукувала наступну телеграму, що прийшла з Одеси: «Гравер Ізраіль Рухомовський категорично заявив, що цю тіару зробив саме він. Її йому замовив один мешканець Криму

. Він готовий приїхати до Парижу, якщо йому нададуть гроші на поїздку. «Можливо у Лувра знайдуться 1200 франків, — писала „Figaro“, — щоб встановити походження цього виробу, за який Лувр і Французький парламент заплатили 200 тисяч франків».

Французьке консульство в Одесі профінансувало подорож Рухомовського до Парижу. У якості доказів він привіз с собою моделі, малюнки і форми тіари. Комісія, що утворив Лувр, приступила до розслідування. Був проведений експеримент. Одесит по пам’яті, у зачиненому приміщенні і повній ізольованості, утворив повністю ідентичний фрагмент тіари. Це був доказ!

Рухомовський став знаменитістю. Його тіару тепер виставили у відділі сучасного мистецтва Лувру з надписом: «Зробив І. Рухомовський».

У травні 1903 року в Парижу відбулося присудження нагород французької секції декоративних мистецтв, де Рухомовський був одноголосно відмічений золотою медаллю. Після цього на нього посипались закази від кращих ювелірних і граверних інституцій Франції.

Через деякий час Рухомовський з сім’єю переїхав до Парижу, де працював у реставраційній майстерні Лувру. Невдовзі він познайомився з банкіром і філантропом бароном Едмоном де Ротшільдом. Як заявив колишній одесит: «Щастя усміхнулося мені… Я отримав гарного клієнта, а Ротшільд — гарного майстра. Ми знайшли один одного: він — красиву роботу, а я — непоганий заробіток».

Цікаво, що пізніше, Рухомовський зробив ще одну тіару — мініатюрну копію тіари скіфського царя Сайтоферна. Вона поповнила експозицію музею Фабержє. На центральному фризу, розміром 13 міліметрів та окружністю 65 міліметрів майстру вдалося відобразити 39 фігур людей і тварин.

Ще одна робота Рухомовського, що знаходиться у музеї Фаберже, — кулон у вигляді тіари Сайтоферна, на якому відображені сцени життя скіфів. Вражає розмір ювелірного виробу: його висота — всього 15 міліметрів. На маленькій площині майстер скомпонував 20 персонажів, 10 рослинних орнаментів і фризовий надпис. Третім самим цінним і занадто рідким виробом у колекції музею Фаберже, є кольє зі сценами античного життя.

Так прийшло світове визнання до нашого співвітчизника, який помер у Парижу у 1936 році. Сьогодні його нащадки живуть у США, Ізраїлі та Франції, і серед них багато відомих ювелірів, художників і літераторів. Але зроблена головою сімейства тіара визнана най видатною пам’яткою мистецтва.

-

Фото: Википедия