«Щур» у ФБР та американське правосуддя.

Поводом для такої «охоти» стало затримання у лютому 2001 року за підозрою у шпигунстві на користь Росії спеціального агента ФБР Роберта Ханссена. Директор ФБР, на той час, Луіс Фрі заявив: " …те, що трапилось, є одним з найбільш серйозних випадків шпигунства у історії США…", і після цього було прийнято рішення щодо перевірки усіх співробітників спеціальних служб США на поліграфі. («Сherches la femme!"(фр.))

Ми ще пам‘ятаємо, як 6 квітня 2001 року у своєму маєтку покінчив життя самогубством, співробітник ЦРУ США вищого рангу Ерік Януцці. Якихось передсмертних приписів, щоб вказувало на причину його смерті, таким чином, він не залишив, але ні у кого не викликало сумнів, що Ерік пішов з життя із — за проведення великої «охоти на щурів» у спеціальних службах США. Поводом для такої «охоти» стало затримання у лютому 2001 року за підозрою у шпигунстві на користь Росії спеціального агента ФБР Роберта Ханссена. Директор ФБР, на той час, Луіс Фрі заявив: " …те, що трапилось, є одним з найбільш серйозних випадків шпигунства у історії США…", і після цього було прийнято рішення щодо перевірки усіх співробітників спеціальних служб США на поліграфі.

Але ж, істині причини такого психозу були не зовсім зрозумілі, тому що, за піввікову історії американських спеціальних служб, в їх середовищі було виявлена велика кількість зрадників — майже півсотні, що «працювали» на різні спецслужби. Правда, треба сказати, що ФБР було менш за усіх вражено вірусом зрадництва і Ханссен був лише третій, після Міллера і Пітца.

Нажаль американці і тут кривдять або ховають «голову у пісок», оскільки ще у 1949 році за шпигунство на користь СРСР була заарештована співробітниця міністерства юстиції Джудіт Коплон, про яку ми і хотіли розповісти детальніше.

Почнемо с того, що коли у 1943 році Джудіт на відмінно закінчила коледж та отримала вищу категорію за здібності, чесність, вихованість і якості явного лідера, за допомогою свого батька, вона, після перевірки на благонадійність, поступила на роботу у нью — йорське відділення міністерства юстиції у відділ економічних конфліктів журналістом — оглядачем. В той же час, вона продовжила навчання у Американському університеті і невдовзі отримала ступінь магістра міжнародних відносин.

Проробивши у нью — йорському відділені майже два роки і показав себе відмінною працівницею, Коплон отримала рекомендацію на підвищення і у 1945 році була переведена до Вашингтону у центральний апарат міністерства юстиції в якості помічника політичного аналітика відділу реєстрації іноземних агентів.

Як з’ясувалося, відділ реєстрації іноземних агентів міністерства юстиції, фактично являвся структурним підрозділом ФБР. Згідно американських законів, усі іноземні дипломати, бізнесмени, політики, туристи і тому подібне, що приїздили у США, повинні були реєструватися у цьому відділі, завдяки чому ФБР могло ідентифікувати підозрюваних у шпигунстві іноземних громадян. Що стосувалося Джудіт, то на новій посаді вона отримала доступ до дуже важливих документів, у тому числі і до таємних звітів та доповідей ФБР.

Коли було проведено вербування Коплон невідомо. За даними наших експертів, що мали відношення до спеціальних служб, скоріше за все вона потрапила у поле зору, ще коли навчалась у колежі і активно виступала за підтримку СРСР у війні з нацистами, а вже коли стала працювати у міністерстві юстиції і мала доступ до важливих документів, тоді її скоріше за все і завербували. Такі правила жанру!

До речі дійсно треба сказати, що коли у юнацтві вона поступила у елітарний Бернард коледж для дівчат, де вивчала історію і російську літературу (а також французький і німецький язики), вона неодноразово похвалювала здобутками СРСР, як першої країни соціалізму у світі. А коли нацистка Германія напала на СРСР, вона почала закликати до скорішого відкриття другого фронту у Європі, щоб допомогти Москві. Крім цього, вона активно приймала участь у програмах військової допомоги Росії.

(далі буде)

Ч.2

Першим «оператором» Джудіт був працівник радянської розвідки Губічев, який у липні 1946 року прибув у Нью — Йорк у складі радянської делегації в ООН в якості третього секретаря. В вересні 1946 року він був переведений у штат ООН у відділ архітектури, в якості цивільного інженера. Його основною роботою було проектування нової будівлі ООН на Іст — Рівер, будівництво якої вже завершувалося. Об’єктивно кажучи, Генеральний секретар ООН Трюгве Лі публічно називав Губічева одним з видатних проектувальників і конструкторів нового комплексу ООН.

Щодо контактів Коплон і Губічева, то вони проходили щомісячно за час поїздок Джудіт у Нью — Йорк до батьків і друзів. За час зустрічі «оператор» отримував від свого агента звіти ФБР відносно радянських громадян, яких підозрюють у шпигунстві на користь СРСР.

«Провал» Коплон відбувся у кінці 1948 року, але не з вини Губічева чи Джудіт. Причиною стала та атмосфера підозрілості і шпигунства, яка за подачею директора ФБР Гувера, охопила США після II Світової війни. Ще у 1945 році президенту США Трумену було докладено меморандум ФБР, в якому була «намальована картинка» проникнення «підривних і нелояльних елементів» у владні структури США. За твердженнями Гувера, «…безкарність, з якою вони це роблять, утворює велику загрозу національній безпеці і здійснює загрозливий вплив на державну політику на користь іноземних держав…». Після погодження цього меморандуму з президентом США, була утворена постійна Комісія щодо розгляду і розслідуванню антиамериканської діяльності (КРАД) палати представників Конгресу США. КРАД була наділена великими повноваженнями: викликати і допитувати свідків і підозрюваних у антиамериканській діяльності, що перетворило її у небезпечний для американців репресивний орган.

Завдяки існуючої атмосфери підозрілості, у кінці 1948 року до ФБР надійшов анонімний лист, в якому повідомлялось, що радянське посольство у Вашингтоні отримує таємні звіти ФБР, а також стверджувалось, що у радянської розвідки є агент — жінка, яка працює у міністерстві юстиції і за описом це відповідало зовнішності Джудіт. (За даними наших експертів, про яких ми згадували вище, цього анонімного листа написав «колега» Губічева із заздри, а не атмосфера підозрілості. Отака розвідка була у СРСР!)

Як стало відомо, Гуверу була докладена наступна довідка щодо Джудіт «…вона має дуже різноманітні знання щодо комуністичних реалій і за блискучий аналіз радянської політики на той час, отримала підвищення. Крім цього, вона здійснює величезний інтерес щодо звітів ФБР і громадян, які підозрюються як радянські агенти. Було також зафіксовано те, що вона навмисно фальсифікує аналітичні довідки і інші матеріали на користь СРСР…».

Гувер, не особливо уявляв усю «кухню» контррозвідки, надав команду звільнити Джудіт з міністерства юстиції, але його підлеглі запропонували не звільняти її, а узяти у «розробку», поставивши на контроль телефон і здійснивши візуальне спостереження, одночасно лишив її можливості отримувати таємні документи. Директор ФБР погодився.

В цей час, нічого не підозрюючи, Джудіт продовжувала копіювати таємні документи і передавати їх Губічеву. В результаті, у січні 1949 року була зафіксована зустріч Коплон з Губічевим і він теж потрапив у «розробку».

(далі буде)

Ч.3

4 березня 1949 року, під час чергової зустрічі Джудіт з Губічевим, вони були затримані агентами ФБР. При обшуку у Губічева не було знайдено якихось компрометуючих матеріалів, але ж у сумочці Коплон, у пакеті з панчохами, були знайдені таємні матеріали, які вона скопіювала у міністерстві юстиції і компрометуюча записка «…я не змогла дістати таємну доповідь ФБР щодо радянської і комуністичної агентури у США…».

Коли прибули радянські представники у штаб — квартиру ФБР і стали вимагати звільнення Губічева, посилаючись на його дипломатичний імунітет, юрист ООН Оскар Шехтер заявив, що Губічев мав імунітет, коли прибув у складі радянської делегації до ООН. Але, у зв’язку з переходом на роботу у Секретаріат ООН, дипломатична недоторканість на нього не діє.

На наступний день, 5 березня федеральний суддя Саймонд Ріфкінд зачитав обвинувальний вирок, у якому Джудіт Коплон звинуватили у шпигунстві і зраді, а Губічева — у шпигунстві. Сума застави для Джудіт складала 20 тисяч доларів США, а для Губічева — 100 тисяч доларів США.

27 квітня 1949 року перший секретар радянського посольства вніс цей залог, після чого Губічев був звільнений до суду без права покидати США. Що стосується Джудіт, то за неї родичі теж внесли заставу і вона була звільнена до суду.

В ході судового розгляду справ Коплон і Губічева, журі присяжних визнало їх винними, після чого суддя Сільвестр Райан оголосив вирок — 15 років позбавлення волі кожному. Але, при цьому заявив, що «…Генеральний прокурор США і державний секретар рекомендують відкласти виконання вироку і вислати Губічева з країни. За їх думкою, це краще вплине на інтереси США і їх громадян…». Після цього вердикту, 20 березня 1950 року Губічев був доставлений з тюрми на польський човен «Баторій» і покинув США.

Що стосується Коплон, то вона була звільнена під заставу у 60 тисяч доларів США, після чого звернулась через своїх адвокатів у вищу судову інстанцію з проханням відмінити вирок. В результаті, 5 грудня 1950 року окружний апеляційний суд відмінив рішення нью — йорського суду за двома причинами. По — перше, адвоката Коплон не було ознайомлено з результатами телефонного прослуховування, що агенти ФБР забов‘язані були зробити, і по — друге, агенти ФБР, що здійснювали арешт Джудіт, не мали при собі ордеру. (Цікаво, що цей інцидент надав можливість Конгресу США прийняти закон, який дозволив агентам ФБР арештовувати підозрюваних у шпигунстві без ордеру).

Не менш цікаво і те, що розглядалась така міжнародна резонансна справа, а американське правосуддя строго дотримувалося букви закону!

І на завершення хочеться привести цікавий вислів судді Альберта Рівса, який теж приймав участь у розгляді цієї справи: «Один з великих солдатів Америки Бенедикт Арнольд зрадив свою країну і сьогодні його ім’я проклято… Перед нами молода жінка, перед якою були відкриті безграничні можливості і велике майбутнє…, але вона вибрала зраду своїй державі…»

Анонс:

Наступна публікація — теж про жінок — шпигунів і самий голосний міжнародний скандал 30 — х років.

…Восени 1933 року у багатьох міжнародних світових газетах і журналах з’явилося повідомлення щодо розкриття у Фінляндії радянської шпигунської групи. Справа виявилась цікавою у тому, що деякі арештовані фінською поліцією агенти «здали» не тільки свого керівника — Марію Луізу Мартін, але і шпигунів у Франції, Великій Британії, Німеччині, США…

(Далі буде…)