Жінка у розвідці — самий голосний міжнародний скандал

Восени 1933 року у багатьох міжнародних світових газетах і журналах з’явилося повідомлення щодо розкриття у Фінляндії радянської шпигунської групи.

Справа виявилась цікавою у тому, що деякі арештовані фінською поліцією агенти «здали» не тільки свого керівника — Марію Луізу Мартін, але і шпигунів у Франції, Великій Британії, Німеччині, США… («Encore churches la femme» (фр.))

…Восени 1933 року у багатьох міжнародних світових газетах і журналах з’явилося повідомлення щодо розкриття у Фінляндії радянської шпигунської групи. Справа виявилась цікавою у тому, що деякі арештовані фінською поліцією агенти «здали» не тільки свого керівника — Марію Луізу Мартін, але і шпигунів у Франції, Великій Британії, Німеччині, США…

Однак, розкриття пройшли у Франції, де було заарештовано багато людей, деякі відразу пішли на співпрацю з поліцією. Втім, у Парижу високо оцінили допомогу з Хельсінкі — три відповідальних співробітника фінської поліції були нагороджені французьким орденом Почесного легіону.

Але, провернемось до Марії. Опустимо її малоцікаві біографічні дані.

У 1921 році її командирують на нелегальну роботу за кордон. За півтора року вона перебувала у Німеччині, Чехословаччині, Австрії та Румунії. Можливо, місія Марії була успішною, тому вона отримує нове завдання і їде під легальним прикриттям машиністки і шифрувальника представника СРСР у Празі. Але незабаром, вона отримує нове призначення на нелегальну роботу у Париж помічницею резидента, який незабаром став її чоловіком. Треба відмітити, що Марія і її чоловік вільно володіли німецьким, французьким, англійським і чеським язиками. За невеликий час, вона з чоловіком наладили отримання та передачу Центру інформації щодо армії, флоту та оборонної промисловості Франції.

У 1927 році Марія разом з чоловіком приїздить до США, у зв’язку з призначенням її чоловіка на посаду нелегального резидента.

Треба сказати, що першим резидентом у США був Фелікс Вольф (Вернер Готтальдович Раков). А одним з перших завербованих агентів був зубний лікар Філіп Самойлович Розенблітт. Його квартира використовувалась як явка, а сам він був у ролі в’язальця. Треба сказати, що у кінці 30 — х років, у зв’язку з репресіями у СРСР, багато агентів відмовилось співпрацювати. І знову Марія повернулась у Париж, але вже не помічником, а керівником нелегальної резидентури. Втім, її діяльність не обмежувалась тільки Францією, а і іншими країнами Європи.

У 1932 році вона отримала завдання утворити нелегальну резидентуру у Фінляндії, а такі можливості у неї були. Але, як вже розповідалось, у 1933 році Марія була заарештована. Винуватцем її провалу був Роберт Світц («Авіатор»), якого ще завербував її чоловік у США. Втім, як з’ясувалося пізніше, коли його направили у Францію, він вже співпрацював з американськими спецслужбами. І вже восени, у Франції почались арешти, які перекинулись до Фінляндії.

Там теж знайшлась зрадниця, інформація від якої викликала нові арешти не тільки у Фінляндії, а і у Франції. Ось що писала з цього приводу 29 квітня 1934 року впливова американська газета «Нью — Йорк таймс», посилаючись на джерела у фінляндській поліції: «…інформація, що призвела до арешту і засудженню 24 членів шпигунської групи, що діяла у декількох країнах, була надана міс Інгрід Бострем, уродженкою Фінляндії, за професією — масажист. За її даними, вона прибула до Нью — Йорку у 1928 році у якості супутниці мадам Лідії Сталь, якій було доручено фотографувати документи, вербувати агентів і налагоджувати зв’язки з іншими країнами на користь радянської влади. З часом, Міс Бострем повернулась до Фінляндії і, згідно даних фінляндських посадових осіб, розкрила не тільки свою колишню співучасницю мадам Сталь, але і місіс Марію — Луізу Мартін, яка була керівником групи шпигунів у Фінляндії.

Цікавий матеріал відносно Марії був написаний у газеті «Відродження» за 23 грудня 1933 року, що їй і було присвячено: «…красива брюнетка, що проживала за канадським паспортом, але видавала себе за латишку. Вона призводила до зачарування сердець фінських офіцерів, постійно знаходилась у відрядженнях, завжди екстрених. Їздила у Німеччину, Швецію, Естонію, Францію. Користувалась у своїх подорожах виключно аеропланами…».

Фінсько — французькі судові процеси широко оглашались у пресі. На її сторінках з’являлись все нові і нові імена. А потім відбулися вироки.

Після судового розгляду у верховному суді міста Турку, яке тривало два з половиною місяці, 23 квітня 1934 року Марія Мартін була засуджена до 8 років каторжних робіт. До різних термінів покарання були засуджені і 26 співробітників її нелегальної резидентури.

Через два роки вона померла. «С'est la vie!"(фр).

Анонс:

У наступній публікації ми наведемо мало відомі приклади щодо жінок — агентів та агентів — вбивць, яких використовували спеціальні служби, їх красоту і привабливість, для досягнення своєї мети…

(далі буде…)