Герої «Моссаду», деякі аспекти історії цієї спецслужби та антитерористичні операції

Щодо героїв «Моссаду»

Можливо хтось з читачів звернув увагу на повідомлення телеканалу «Кешет», яке написала NEWSru.co.il., посилаючись на неназваний інтернет — сайт сирійської опозиції, щодо непідтверджених слухів, які залишаються без коментарів щодо того, як делегація з Росії вивезла із Сирії гроб з останками легендарного ізраїльського розвідника Елі Коена, страченого у 1965 році.

Це повідомлення спонукало мене розповісти декілька цікавих історій щодо діяльності однієї з загадкових і в той же час, надпотужної спеціальної служби, яка за часів свого ставлення мала і великий зліт і, нажаль, падіння! Але, спочатку, приведемо це повідомлення мовою оригіналу з інтернету.

«Кешет» сообщает, что некоторые министры, входящие в состав военно-политического кабинета, беседовавшие с журналистами, заявили, что им ничего неизвестно о таком событии.

Легенда израильской разведки Эли Коэн в 1962 году под видом аргентинского бизнесмена проник в высшие военные и государственные круги Сирии и наладил поставку сверхсекретной военной информации в Израиль.

Давний «знакомый» Коэна, Амин аль-Хафез, став президентом Сирии назначил израильского разведчика командующим службы безопасности, где он дослужился до звания полковника сирийской разведки. Эли Коэн даже считался третьим по счету кандидатом на пост президента Сирии.

Разведчика «вычислили» благодаря новейшей аппаратуре, поставленной СССР сирийским друзьям, и задержали прямо во время передачи шифрограммы.

Коэна подвергли длительным пыткам, в надежде вытянуть из него секретную информацию о деятельности «Моссада». Но, не добившись ничего, сирийские власти приговорили разведчика к смерти через повешение.

Все многочисленные попытки Израиля спасти своего лучшего разведчика были безрезультатными.

Коэна казнили 18 мая 1965 года на центральной площади Дамаска.

Сначала разведчика похоронили на еврейском кладбище Дамаска, но после неудавшейся попытки «Моссада» выкрасть тело, сирийские власти поместили его в тщательно охраняемый бункер, расположенный на территории одной из воинских частей.

Израиль неоднократно обращался к властям Сирии выдать тело Коэна, но получал в ответ категорические отказы.

І так, а тепер щодо «Моссаду».

Щодо деяких аспектів історії «Моссаду» та операції по знищенню терористів

«Моссад», що в перекладі з івриту розшифровується як «Інститут безпеки і спеціальних завдань», є спеціальною службою держави Ізраїль та її історія утворення є невід’ємною частиною становлення цієї держави.

Більше 60 — ти років Ізраїль знаходиться у стані війни з Сирією, Ліваном, Єгиптом, Іраком, Іорданією та іншими державами. Як свідчать фахівці спеціальних служб, в світі ще не було шпигунської організації такого рівня, яка настільки вплинула на розвиток самого процесу розвідки.

Враховуючи можливості «Моссаду», його досягнення вельми значущі. Це розвідувально — антитерористична організація, силу якої можна порівняти хіба що з ЦРУ або МІ6. У чому ж причина?

Національна безпека Ізраїлю, її стратегія і принципи, основані на доведені до досконалості координація щодо людських та технічних ресурсів країни.

Як відомо, держава Ізраїль з’явилась після II Світової війни, яку окружали вороже настроєні арабські держави. Був сформований тріумвірат органів безпеки («Аман», «Шін Бет» та «Моссад» (див. статтю…), які були покликані найбільш ефективно використовувати єдину перевагу перед противником — зібрати до купи по усьому світу «єврейський розум».

Як відомо, «Моссад» не з’явився на голому місці. Секретна служба «Моссад» бере свій початок від однойменної організації, яка займалась вивозом євреїв до Палестини у часи II Світової війни, а потім, у часи так званого, імміграційного карантину, який ввела Великобританія.

Ці люди, що засилали у всі кінці світу своїх підлеглих, не вчили їх як здійснювати імміграцію у Палестину чи закуповувати зброю, вони і не вчились у спеціальних розвідувальних школах, але вони знали тільки одне: гарантією їх успіху може бути тільки абсолютна таємність при проведенні своїх акцій. Ідеальна конспірація є і досі фірмовим знаком цією спецслужби.

Прикладом відомих ранніх операцій «Моссаду» є викрадення нацистського військового злочинця Адольфа Ейхмана із Буенос — Айресу у 1960 році (про цю операцію ми розповімо в окремій статті).

Маленький відступ. Місто Буенос — Айрес, як відомо, є столицею Аргентини, що знаходиться у Південній Америці. Це дійсно дуже красиве і зачаровуючи місто, куди, нажаль, після II Світової війни американські спеціальні служби вивели, за спеціальними каналами нацистських злочинців, які свого часу їм дуже згодилися. Так от, це місто було засновано у 1580 році іспанцями і мало зовсім іншу назву, точніше повна назва цього чудового міста в перекладі з іспанської називається — Куедад — де — ла — Сантісіма — Тринідад — і — Пуерто — де — Нуестра — Сеньйора — де — Санта — Марія — де — лос — Буенос — Айрес («Місто Пресвятої Трійці і Порт Нашої Господині Святої Марії Доброго Повітря»). Сучасна назва перекладається, як «Чисте повітря», або «Добре повітря», кому як подобається!

А от робота ударних груп спецпідрозділів «Сайрет Маткал», які прочесали усю Європу після трагедії у Мюнхені на Олімпійських іграх, коли були розстріляні ізраїльські спортсмени, можна рахувати зразком капканової хватки. На протязі декількох років «Моссад» проводив свою клопітливу роботу, доки останній терорист — виконавець теракту, не був знищений. Добро на знищення терористів мюнхенської трагедії спеціальним службам надала особисто Голда Меєр.

Як відомо, з бійців спецпідрозділу «Сайрет Маткал» були утворені ударні групи з декілька романтичними кодовими назвами «Чорний червень», «Гнів богів», «Месники» та «Команда 101». Ці ударні групи отримали наказ не тільки здійснити помсту за мюнхенську трагедію, але і «відрубати усі голови» організації «Чорного вересня «- Організації визволення Палестини, що була особливою бойовою одиницею Ясіра Арафата, мета якої була у таємному проведенні самих дерзких і кровавих акцій.

Треба сказати, що ізраїльське керівництво державою не жаліло ніяких засобів і сил для знищення цих терористів, утворив тим самим прецедент широкомасштабного наступу на тероризм.

Ударні групи «Сайрет Маткал» знищували терористичні ланцюжки «Чорного вересня» по усій Європі та Середньому Сходу.

Так, були вбиті римський резидент «Чорного вересня» Ваел Цвайтер, паризький резидент доктор Махмуд Хамшарі був знищений вибухівкою, вмонтованою у телефонну трубку. Також жертвою вибуху став Абдель Хір, резидент у Нікосії, що на Кіпрі. А трішки пізніше, був знищений Базіль — Ай — Кубайші, один з головних керівників «Чорного вересня», який приймав безпосередню участь у підготовці і виконанні мюнхенського злочину. З часом, на Кіпрі, був знищений один з командирів терористів Муссу Абу Заід, а у Парижу, інший командир бойовиків «Чорного вересня» Мохаммед Боду. Через декілька років, у Бейруті, був знищений відомий військово — оперативний геній «Чорного вересня» Алі Хасан Саламех. Останніх представників «Чорного вересня» було знищено у ході ідеально спланованої спецоперації спеціальними групами «Сайрет Маткал» в ході нападу на особисті помешкання цих терористів у Бейруті.

Таким чином, за шість років охоти на терористів «Чорного вересня» вдалось виявити і знищити усіх керівників терористів, які здійснили теракт у Мюнхені. А самих терористів, слід зазначити, було знищено німецькою антитерористичною групою GSG — 9 відразу у аеропорті Мюнхена.

Таким чином, слід сказати, що для «Моссаду» охота за мюнхенськими керівниками терористів була як показовою, але не виключною у практиці цієї спецслужби. Прийняти одного разу принцип «терорист повинен бути вбитим», втілення цією спецслужбою кожного разу, у випадку захоплення заручників. Перемовин з терористами «Моссад» не проводить!