Щодо прикладів національної ідеї. (Продовження) Консенсусна демократія.

Враховуючі зацікавленість глядача моїм виступом на інтернет — каналі i-ua.tv щодо прикладу консенсусної демократії та примирення, чи затягування конфлікту на віки, якщо його не своєчасно вирішувати, я хочу запропонувати своєму читачеві більш повну версію цієї теми.

Консенсусна демократія.

Частина 1. Передмова.

Як казали наші пращури «свою історію, яка б вона не була, треба вивчати, цінити та шанувати, а щодо майбутнього, то в нього треба дивитись з надією та оптимізмом…».

Так складається історія новітньої незалежної України, що через, майже, чверті століття її існування, вона почала втрачати території, один президент, що присягав на вірність українському народу, збігає до Московії, інший, заявляючи про укріплення обороноздатності, крав разом зі своїми «свинями» та підривав ту ж саму обороноздатність; Верховна Зрада не має довіри свого народу, тому що, як сказано у святих письменах, вони є «лжепророки і лицеміри», а ми кажемо — антинародні Іуди!

А події, що відбуваються навколо тарифів та комунальних платежів чи медичної реформи — це не нагадує вам події 1931 — 1933 років, які ми знаємо з розповідей наших батьків та дідів, щодо голодомору та геноциду українського народу! Так то експериментувала Московія на знищенні українського народу, а сьогодні хто проводить ці знущання?! Я думаю, настанє час і вони за це будуть обов’язково відповідати! І український народ, з ними обов’язково розбереться !

Разом з тим, народ все ж таки об’єднався! Чи навколо нового Президента, чи проти старого — час покаже, але треба діяти та будувати майбутнє. І не аби яке, а щасливе і заміжнє, бо ми того варті і цього заслуговує український народе!

Я думаю, що читачі зі мною погодяться в тому, що головним завданням, яке стоїть перед новообраним Головнокомандуючим, це досягнення миру! Бо згадайте ОТО, тепер ООС, люди добрі, що відбувається: кращі сини України віддають своє життя, захищаючи її, в той час, як майже по всій Україні працюють ресторани і кафе, лунає святкова музика, керівництво держави грабує її і усі роблять вигляд, що нічого не відбувається!

Як же нам досягти миру в нашій країні в такій ситуації?

На мій погляд, треба скористатися прикладами інших країн, де була схожа ситуація, проаналізувати як вони з неї виходили, і якщо нам це підходе, узяти на озброєння! Так усі роблять, так треба робити і нам!

Ряд фахівців з питань вирішення конфліктів, ще весною 2014 року заявляли, що «…Україна входить у ситуацію, в якій знаходилась Північна Ірландія та Велика Британія та треба це визнати і приймати нову стратегію, яка забезпечить мир і спокій народу… але, якщо не прийняти правильного рішення, ця ситуація може розвиватися за близькосхідним сценарієм, і тоді, цей конфлікт може розтягнутися на століття (приклад конфлікту між шиїтами та сунітами — багато про це йде розмов, а чому і коли він виник, відомо вузькому колу людей)…».

Наведу декілька прикладів щодо консенсусної демократії.

Порівнюючи півострів Крим з півостровом Ольстер, що у Північній Ірландії, хотілось би, згідно аналізу фактів, показати як вдалося урегулювати конфлікт між суверенною державою Великою Британією та не суверенними територіями Північної Ірландії, і як вдалося домовитись про рівноправну участь у ірландсько -британській нараді усіх суб’єктів, що по суті є унікальним і недосяжним для розвинутих федерацій.

Урегулювання майже 100 — річного конфлікту Північній Ірландії з Великою Британією стало можливим не завдяки антитерористичній стратегії чи антитерористичним тактичним заходам, а тому, що британці та ірландці знайшли винахід і створили нову модель консенсусної демократії, як домовленість провідних політичних сил, в тому числі і ворожих опонентів.

І чим скоріше ми, українці, опануємо цю модель, тим скоріше Крим і Донбас повернуться у лани України.

Про те, як виникав і розвивався конфлікт, хто і як його стимулював, фінансував, озброював, які спеціальні служби втручались в конфлікт і навіщо, які терористичні акції були проведені сторонами конфлікту і з якою метою, ми розповімо в окремій публікації через деякий час. А сьогодні я наведу тільки один приклад щодо придбання вибухівки, за допомогою якої не тільки здійснювалися терористичні акти, а і підтримувався визвольний рух!

(далі буде)