Діяльність спеціальних служб та історія дисидента Георгія Маркова. Частина 4.

Болгарська нова влада визнала, щодо ліквідаціі Георгія Маркова дійсно причетні спецслужби попереднього режиму, втім усі спроби притягти до відповідальності безпосероедньо вбийцю або замовників поки не вдалося…

Частина 4. А подальший розвиток цієї історії був таким…

Тривалий час здавалось, що обставини вбивства Маркова залишаться таємницею, але у 1989 році комуністичний режим у Болгарії рухнув і ця справа стала одним з пунктів звинувачення керівників колишньої влади.

Але, ось що розповів про свої дослідження журналіст Володимира Береану:

«…лабораторных исследований дали британскому правительству основание обратиться за разъяснениями в болгарское посольство в Лондоне, но болгарские дипломаты отрицали причастность их страны к этому делу, называя «абсурдными» всякие предположения на этот счет. Несмотря на предпринятые усилия, английской контрразведке (MI5) так и не удалось напасть на след таинственного «человека с зонтиком», и дело Маркова было закрыто. В тоже время, МІ5 установила, что причиной смерти болгарского правозащитника явилось отравление рицином — сильнейшим белковым токсином, получаемым из семян клещевины…

… И только один человек не счел расследование законченным — Аннабель Маркова, вдова Георгия, которая в течение тринадцати лет добивалась общественного расследования обстоятельств смерти ее мужа. Но только в 1991 году, после падения коммунистического режима в Болгарии, ее усилия были наконец-то вознаграждены…

С неохотой и осторожностью новые власти признали, что к «устранению» Георгия Маркова действительно причастны спецслужбы прежнего режима. Однако все попытки привлечь к судебной ответственности непосредственного убийцу или заказчиков убийства, так ни к чему не привели…".

Як стало відомо з архівних матеріалів, 30 жовтня 1993 року із Москви у Лондон вилетів колишній генерал КДБ О. Калугін для участі у зйомках передачі щодо британських спецслужб на запрошення телебачення «ВВС», (як з’ясувалося пізніше, це теж була оперативна комбінація, в яку потрапив достатньо досвідчений генерал). Втім, у аеропорті Хітроу, він був затриманий офіцерами Скотланд — Ярду і в наручниках доставлений до спеціальної тюрми для особливо небезпечних злочинців. Там йому зачитали звинувачення, згідно якого він був заарештований за підозрою у причетності до вбивства у Лондоні в 1978 році болгарського письменника — емігранта Георгія Маркова. Так Калугіну «аукнулася» його заява, що це справа рук співробітників болгарських спецслужб, яких консультували представники КДБ СРСР.

Треба сказати, що ще у лютому 1992 році Калугін, коли знаходився у Болгарії, надав слідчим органам покази і підтвердив свої попередні заяви щодо причетності до вбивств Маркова болгарських і радянських спецслужб. При цьому він назвав імена десяти офіційних осіб колишнього СРСР, які були пов’язані з підготовкою та ліквідацією болгарського письменника, у тому числі Андропова, Чебрікова, Крючкова, а також Голубова, Сурова та інших.

Як відомо, Калугін спасаючи свою «шкуру», теж багато чого розповів, бо через деякий час, у Москві, він був засуджений до смертельного покарання, правда заочно.

В завершенні, відомий нам болгарський журналіст Володимира Береану розповів наступне:

«…стоит упомянуть, что в 2008 — м году контрразведка Британии (МІ5) вновь подняла это дело из архива.

Как выяснилось, стреляющий платиновыми микрокапсулами с рицином зонтик был разработан и использовался для убийства по крайней мере еще трех других болгарских перебежчиков и при покушении на убийство четвертого. Сам зонтик был сделан в США, а затем модифицирован в спецоружие уже в московском ЦНИИСТ (Центральном НИИ специальной техники). Была изготовлена большая партия подобных аксессуаров. В 1991 м после смены политической ориентации Болгарии, в здании МГБ, был открыт арсенал этих спецсредств. По утверждению бывшего генерала КГБ СССР Олега Калугина, убийство было санкционировано первым секретарём БКП Тодором Живковым. По его словам, «…в 1978 году через меня (Калугина) шли указания советским агентам снабдить спецслужбу Болгарии зонтиком с пружинным механизмом, который впоследствии использовали для введения дозы рицина…» В апреле 1991 года Олег Калугин рассказал корреспонденту «Радио Свобода», что в 1978 году, будучи начальником Управления «К» ПГУ КГБ (которое отвечало за «работу с беженцами»), связал своего заместителя Сергея Голубева с «Лабораторией № 12″, приказав тому снабдить болгар приспособлениями для убийства Маркова…».

За повідомленнями британської преси, яка посилалася на надруковані документи болгарських спецслужб у болгарській пресі, основним підозрюваним у вбивстві Маркова є італієць Франческо Гулліно (Francesco Gullino або Giullino), який мешкав у Данії.

20 червня 2008 року британська газета The Times повідомила, що група британських слідчих в друге за три місяці прибула до Болгарії щодо розслідування вбивства болгарського дисидента Георгія Маркова і виказала версію щодо отримання ними, можливо, нової інформації…

(далі буде)