Потаєна зброя спеціальних агентів. Частина 6 (Продовження).
Підслуховуючий пристрій у кабінеті посла США у СРСР — це рівень професійної діяльності радянської розвідки того часу! Треба знати правду та вчитись, вивчаючи історію!
Частина 6. «Прослухівки та підглядалки» або засоби об’єктивного контролю, що використовували спеціальні агенти для виконання завдання ( Продовження).
Згідно архівних матеріалів, ця цікава історія закінчилась у травні 1960 року, коли американець Аверелл Гарріман, який у 50 — ті роки працював послом США у Москві, публічно на засіданні ООН продемонстрував сучасний (на той час), цілком таємний пристрій, який прослуховував, що був виявлений у службовому кабінеті посла і це викликало великий міжнародний резонанс.(За іншою інформацією, про цей пристрій повідомив зрадник, колишній співробітник КДБ, що перебіг за кордон).
Цей пристрій представляв собою металевий циліндр, який був захований у «тіло» дерев’яного герба Сполучений Штатів Америки, який свого часу, був подарований американському послу у Криму у дитячому таборі «Артек», причому школярами (можливо, щоб не викликало підозри — ну ціла спецоперація!). Американцям «подарунок» дійсно сподобався і вони повісили його у кабінеті посла на стені над його робочим столом, попередньо дійсно його перевіривши на наявність «жучка», втім, нічого не знайшли. (Кращого місця для отримання своєчасної, циркулюючої і надто важливої інформації і не придумати!)
Як з’ясувалося, на гербу був відображений білоголовий орел, під дзьобом якого знаходився невеличкий отвір, що дозволяв звуковим хвилям досягати пристрою, що прослуховував. Із будівлі, що була напроти посольства, у бік антени цього пристрою, який був вмонтований у гербі, направлявся радіопромінь високої частоти. Звукові хвилі, які з’являлися в результаті розмов американського посла у кабінеті, викликали коливання мембрани, що закривала металевий циліндр. В результаті змінювалась електрична ємкість між цією мембраною і спеціальним гвинтом, який усе це і настроював. Ці зміни призводили до модуляції радіопроміню, який відображався вказаним звуковим сигналом, а у прийомному пункті, цей сигнал приймався спеціальним приймачем і оброблявся.
Архівні матеріали також засвідчили, що у будівлі, яка була напроти американського посольства, були обладнані дві конспіративні квартири, в яких був встановлений генератор та приймач сигналів, що відображалися. Для маскування співробітниці органів державної безпеки грали роль домогосподарок, вивішуючи на балконі білизну після прання та імітуючи повсякденне життя радянських мешканців. Втім, фахівці з оперативно — технічного підрозділу здійснювали звукозапис усіх розмов, які проводились у посольстві (виконували ще вказівку Сталіна до Берії щодо здійснювати прослуховування американського посольства). Таким чином, отримувалась інформація щодо багатьох планів та думок американців, які працювали у посольстві та їх контактів.
Треба сказати, що спочатку американці не могли ніяк зрозуміти, як цей пристрій спрацьовує: в ньому були відсутні джерела підпитки та звичайні радіодеталі. І лише Пітеру Райту, відомому англійському фахівцю у галузі спеціальної техніки, вдалось розкрити принцип роботи цього пристрою, що прослуховував.
Через деякий час, спеціальна служба Британії, зробила аналогію цього пристрою, назвавши його «Satir», і разом з американськими спецслужбами активно його використовувала для здійснення своїх розвідувальних дій.
Отак працювали фахівці Берії, а ми знаємо про нього тільки негатив. Комусь досі не хочеться, щоб народ знав правду!
На виставці шпигунства також експонується винахід ще радянського періоду, але і до нашого часу активно використовується усіма спецслужбами. Це так званий «Буран», який здійснює дистанційну інфрачервону систему прослуховування, яка дозволяє «зчитувати» вібрацію скла у вікнах приміщення, де знаходиться «об'єкт» зацікавленості та за яким ведеться спостереження.
Так що, шановний читач, будь уважним!
І в завершенні. Змінювалися роки, змінювалися політичні розклади, змінилося чотири американські посли, але «The Thing» продовжував працювати. Втім, кожен новий посол старався переробити у кабінеті щось під себе, міняючи меблі та інтер’єр, але на герб США рука у них не піднімалася, бо був він зроблений з дорогоцінних поріддя дерева. Можливо усі посли рахували його головною прикрасою свого кабінету…
(далі буде)
