Щодо підготовки спеціальних агентів, які використовують потаємну зброю скритого маскування для ліквідації зрадників та терористів. Частина 2. Продовження.

Частина 2. Продовження.

Головним успіхом «бойового трансу» для виконання завдання спеціальних агентів є доведення їх психологічного стану у відповідність так званого «бойового духу», тобто доведення до такого психологічного стану, щоб завдання обов’язково було виконаним.

Наприклад, у «берсерків», для входження у «бойовий транс» використовується «автосугестія», щоб ототожнювати себе з тією або іншою твариною (вовком, ведмедем, риссю, тигром). В цьому сенсі «бойовий транс» «берсерка» наближається до «трансу шамана», оскільки в обох випадках зміна стану свідомості супроводжується відчуттям «переселення у тіло звіра».

Враховуючи те, що спеціальні агенти використовують, як правило, потаєну зброю, тобто на перший погляд звичайну природню річ, яка може вбивати вистрілюваючі чи проштрикуючи, тому стали шукати і придивлятися що відбувається, коли одна особина тварини знищує іншу.

Деякі дослідники в галузі спеціальних служб рахують, що «берсерки» для введення себе у відповідний бойовий стан, використовували (оп'яняли) себе мухомором (Amanita muscaria). Втім, достовірних фактів цієї теорії не існує, бо у древніх письменах немає зовсім спогадів щодо психотропних засобів.

Можливо це робиться за аналогією, бо історія надає багато прикладів вживання «допінгу». Наприклад, «ацтеки» застосовували для цієї мети алкогольний напій із ферментированого соку агави, грецькі «гопліти» перед битвою оп’яняли себе вином, «скіфи» використовували відому нашим співвітчизникам наркотичну дію коноплі.

Але, повернемося до «берсерків».

Сучасній науці відомо, що нервова система людини може продукувати речовину, яка за своїм складом та дією, близька до наркотиків. Ця речовина, як відомо, впливає безпосередньо на, так звані, «центри насолоди» мозку. Фахівці рахують, що «берсерки» були заложниками своєї особистої ярості. Вони шукали небезпечні ситуації, які дозволяли вступати у схватку та навіть її провокувати.

З історії нам відомо, що «берсерки», свого часу, проклали відомий шлях «із варяг до греків», здійснили початок князівської династії Рюриковичів та більш двох віків приймали активну участь у житті Київської Русі.

Щодо міфічних властивостей «берсерків» — їх не уразливості, то з цього приводу існують різні джерела, які стверджують, що «берсерка» не можливо було вбити! Від різної зброї «берсерків» зберігала «мудрість безумства». Його розум вмикав неймовірну швидкість реакції, загострюючи периферійний зір, а можливо, усе це забезпечувало деякі їх екстрасенсорні навички. «Берсерк» бачив та навіть угадував любий удар, встигаючи його відбити або відскочити з лінії атаки, за час якої ставав відповідним «звіром». При цьому він відкидав захисну зброю, а у деяких випадках і наступальну, вміючи битися голими руками.

Втім, виникає питання: «А якщо спецагент, який був підготовлений за цією методикою, після виконання завдання не зміг повернутися до свого звичайного психологічного стану?».

Нажаль, бувало і таке.

Вік праці спеціальних агентів невеликий, бо нелюдські нервово — психологічні навантаження швидко «зношують» організм і ця, ще достатньо молода людина, яка має неймовірні навички, залишається без роботи і стає нікому не потрібна! І що далі? Можливо утворення кримінальних чи терористичних угруповань, бандитизм, алкоголізм, наркоманія…

Історія надає нам приклад, який треба вивчати. Так, ще у ранньофеодальному становленні державності відбулося переосмислювання образу «берсерку». Вже з ХІ століття він набуває негативного відтінку. Як свідчать архівні записи: «… «берсерки здійснюють насилля та свавілля, їх гнів не знає кордонів, вони лютують і гарчать, ходять по розжареному вуглецю та зовсім не контролюють своєї поведінки. Їх переслідування і цькування, у нових громадських умовах, зробили з «берсерків» справжніх ізгоїв та злочинців, що стало справжнім лихом: вони вривалися у поселення, вбивали місцевих мешканців, здійснювали засідки щодо подорожників …». Тому було прийнято рішення — об’явити «берсерків» поза законом, і кожний мав обов’язок знищувати їх.

Так герої вони чи злодії?

Втім, і у наші часи, інколи стають нікому не потрібні спеціальні агенти або бійці спецназу, що перетворюються у кримінальну середу, бо іншого, як убивати та грабувати, вони не вміють, а повернутись до нормального життя у країні, яка практично перестала для багатьох існувати у тому вигляді, якою вона була, дуже складно. Можливо і це впливає на психологічний стан. І це велика державна проблема !

Наведу інформація до роздуму. Я взяв звичайне повідомлення одного з багатьох прожитих нами днів.

Отдел коммуникации полиции Киева обнародовал оперативную информацию за 8 июня 2019 г.

Согласно их данным, за прошедшие сутки в органы внутренних дел столицы поступило 283 сообщения. Среди них:

• разбойные нападения — 1;
• грабежи — 5;
• хулиганства — 17;
• кражи — 127;
• незаконные завладения автотранспортом — 1.

В 31 случае подозреваемых лиц установили.

А що ж насправді відбувається, якщо кожного дня трапляється таке і, як бачимо, 120 підозрюваних кожного дня не розшукані !!! Нажаль, ці результати показують, що правоохоронна реформа довела до того, що у поліції працюють тільки «Гніздилові». Я пом’ятаю часи, якщо на протязі трьох діб резонансний вчинок не розкривався, не те що начальник райвідділу чи рай управління міг втратити голову, під міністром хитався стілець! Ну треба ж щось починати робити!

Анонс: хотів розпочати дискусію щодо реформування правоохоронної системи, але готуючи матеріали щодо спеціальних агентів, які застосовували потаєну зброю скритого монтажу та маскуванню для ліквідації «об'єкту», я отримав архівні матеріали відносно вербування, розробки та самоліквідації агента «Трианон», в яких теж приводяться приклади шпигунського знаряддя, що експонуються на виставці шпигунства у США, та які я запропоную читачеві наступного разу. Так що продовжимо тему щодо діяльності спецслужб, а що до мого погляду на реформування спеціальних служб, спираючись на приклади інших країн, то цю тему обсудимо з часом.