«Трианон» та «ластівки» з ЦРУ. Частина 2.
Дві непоправимі помилки: призначення людини з низькими морально — етичними якостями та призначення на підрозділ з аналізу усіх дипломатичних повідомлень. Як із «Faruwellom», наступили на тіж граблі!
Частина 2. «Кнайт» — він же «Трианон».
За іронією долі, оперативним працівником, що здійснював кураторство агента «Кнайта», був Олдріч Еймс, який через майже 10 років, особисто запропонував радянській розвідці свої послуги.
Декілька слів щодо минулого «нашого» дипломату.
Він народився і виріс у нашому українському місті Севастополь. Після закінчення Московського державного інституту міжнародних відносин, навчання в аспірантурі і захисту дисертації, був прийнятий на роботу у МЗС СРСР, а на початку 1970 року відбув у свою першу командировку до Колумбії, у якості третього секретаря посольства у місті Богота.
У його характеристиці відмічалося велика кількість слушних якостей: кандидат економічних наук, блискуче вихована людина, фахівець у галузі економічних наук, історії і культури Латинської Америки, які дійсно були потрібні на цьому відповідальному пості. Але, на справді, наш дипломат був далеко не безгрішним. У Боготі завів інтрижку з коханкою (жінкою одного з дипломатів), а зі своєю жінкою розвівся. Його відрізняли такі якості, як нездорове честолюбство, кар’єризм і патологічна любов до грошей. Колеги помічали його нечесність, схильність до махінацій і спекуляцій.
Але повернемося до наших подій.
«Кнайт» виправдав надії американців. І хоча Колумбія була не дуже важлива для радянського представництва, втім посольство у Боготі регулярно інформувало Москву щодо політики по відношенню до Латинської Америки та питанням, які обговорювалися при ООН, що було надто цікаво.
У вересні 1974 року «Кнайт» повернувся до Москви. Перед від’їздом, американська розвідка забезпечила його фотокамерою Т — 100, замасковану під авторучку, шифрувальними блокнотами і великою сумою грошей. Крім цього, йому змінили псевдонім на «Трианон».
В Москві він був призначений на посаду другого секретаря в Управлінні планування зовні політичних заходів МЗС, яка відкривала перед ним великі можливості для ознайомлення с послідуючим перефотографуванням і передачею «кураторам» документів особливої важливості, бо у цьому Управлінні проводився аналіз та оцінка роботи усіх дипломатичних представництв за кордоном.
(На обкладинці наведена мініатюрна фотокамера «Т — 100», яку отримав «Трианон» від своїх «кураторів»).
(далі буде)
