Операція"Айві беллс" та викриття «щура» (Продовження). Частина 2.

Викриття «щурів» трапляється і завдяки попиту та фаховості практичних працівників. Приклад у нашому сюжеті…

Частина 2. Що надала оперативна комбінація з викриття «щура».

Як свідчать архіви, тоді була проведена наступна оперативна комбінація. 24 листопада 1985 року, з Рональдом провели бесіду два співробітника ФБР Девід Фолкнер та Дадлі Ходжсон.

Вони надали йому прослухати плівку, на якій була зафіксована його розмова з працівником радянського посольства. Гадаючи, що ФБР планує використати його у ролі подвійного агенту, Пелтон обережно почав розмову щодо можливого співробітництва і розповів, що у квітні 1985 року він приїхав до Відня, але чоловік, з яким він повинен був зустрітися, на зустріч не прийшов.

Далі, на невинне питання Ходжсона щодо суми за надану інформацію, Пелтон, не помічаючи пастки, заявив, що йому обіцяли 30 000 чи 35 000 доларів, не рахуючи 5 000, які він вже отримав на різні рас — ходи.

Він також повідомив, що на протязі декілька днів з ранку і до вечора відповідав у письмовій формі на питання, які стосувались роботи АНБ.

Ці дані були основою для порушення кримінальної справи і арешту Пелтона. Його звинуватили у шпигунстві і направили матеріали до суду.

Він погодився «заради блага держави» не розкривати у судовому слуханні ті таємниці, які він продав за гроші радянській розвідці, та не розкривати кодових назв операцій, які проводило АНБ.

У червні 1986 року журі присяжних признало його винним та у зв’язку з нанесенням країні великих збитків і негараздів, Пелтон був засуджений до трьох довічних строків.

Американські архіви зберігають ще ряд цікавих матеріалів, які розкривають мотиваційну складову проступку і зрадництва Пелтона.

Так, проробивши аналітиком у АНБ майже 14 років, він накопичив велику кількість боргів, що змусило його об’явити себе банкротом.

Більш того, знаючи, що за це його можуть лишити допуску до таємниці, а це автоматично призведе до звільнення, він не став чекати і звільнився з АНБ за власним бажанням.

А через деякий час, коли матеріальне становище дуже погіршилося, він здійснив свій намір заробити гроші, шляхом продажу таємниць, що стали йому відомі за часи роботи в АНБ.

Він подзвонив до радянського посольства. За іронією долі, його зустрів офіцер безпеки посольства Юрченко, який через 5 років сам став зрадником і перейшов на бік США.

При зустрічі з Юрченко у посольстві, Пелтон надав докази того, що працював у АНБ та продемонстрував свою фотографічну пам’ять. Він описав усе, що бачив і знав за часи роботи в Агентстві, надав радянській розвідці дуже цінну інформацію.

Він повідомив, що є автором так званої «енциклопедії підслуховування» АНБ, яка перераховувала усі ті радянські радіосигнали, які американські станції регулярно приймали, дешифрували та аналізували.

Дійсно, спочатку Пелтону не вірили, бо перевірити його інформацію не мали можливості. Довіра до нього прийшла лише тоді, коли він розповів одну з головних таємниць АНБ — про операцію «Айві беллс», коли за допомогою підводних човнів ЦРУ та АНБ зуміли підключитися до кабелю зв’язку, що був прокладений по дну Охотського моря між Камчатським півостровом та узбережжям радянського Далекого Сходу.

Що стосується заходу у радянське посольство, то Пелтон дуже готувався. Він відростив бороду і зайшов через центральний вхід. У посольстві він поголив бороду, переодягнувся у робочу одежу і разом з працівниками радянського посольства вийшов із будівлі, сів з ними у автобус, який і привіз його до жилого комплексу, де мешкали працівники посольству.

Тому ФБР було складно його відразу знайти. Втім, сталося як сталося…

Анонс: у наступних публікаціях я планую ознайомити читача з іншими маловідомими операціями АНБ та курйозами у його роботі.