Щодо деяких курйозів у діяльності АНБ США. Частина 3

Діяльність АНБ регламентована відповідним законодавством. Дозвіл на здійснення прослуховування мережі зв’язку агентству дозволяє так званий «Акт щодо нагляду за зовнішньою розвідкою» та декілька інших документів.

Частина 3. Деякі аспекти дотримання законодавства у роботі АНБ.

Посилаючись на «Енциклопедію шпигунства» Нормана Палмера та Томаса Б. Аллена, наводжу декілька прикладів роботи АНБ, діяльність якого переходила межи дозволеного законодавством. Втім, це, як правило, стосувалося питань національної безпеки.

Треба сказати, що робота АНБ регламентована відповідним законодавством. Дозвіл на здійснення прослуховування мережі зв’язку (тільки іноземців!), агентству дозволяє так званий «Акт щодо нагляду за зовнішньою розвідкою» та декілька інших документів.

Але, якщо розмова відбувається між іноземцем і американцем, прослуховувати таку розмову можливо лише за умови вилучення із сводки ім’я цього або інших американців, які згадуються при розмові. Розмови поміж американцями прослуховувати заборонено! Втім, і тут є оговори.

Положення щодо роботи АНБ, згідно американських законів, засекречені, але, згідно вищезгаданої «Енциклопедії» відомо, якщо у ФБР та АНБ виникає необхідність в інтересах національної безпеки здійснити прослуховування громадянина США, вони діють наступним чином.

Спеціальна служба отримує дозвіл — ордер на прослуховування у Суді щодо нагляду за зовнішньою розвідкою. Згідно законодавства США, судові виконавці щорічно доповідають Конгресу США про те, скільки було подано звернень і скільки отримано ордерів.

Втім, на прослуховування іноземних — «об'єктів зацікавленості», які знаходяться на території США, спеціальних дозволів не потребується.

Наведу цікавий приклад того, що відбулося, коли у контрольовану АНБ мережу зв’язку включився американець — конгресмен Майкл Д. Барнс, розмови якого з нікарагуанськими офіційними представниками були підслухані.

Коли йому це стало відомо, він заявив: «…подібні приклади дуже повчають, бо свідчать про надто широкі можливості для різного роду зловживань, які відкриті перед АНБ…».

Треба сказати, що закони, які обмежують коло застосування технічних можливостей АНБ, почали діяти ще у 1975 році після того, як почались проводитись парламентські розслідування операцій Внутрішньої Розвідки, які проводило агентство. Це стосується операції «Шамрок» та «Мінарет», про які я розповім у наступній частині.

А сьогодні наведу приклади з цікавого документу «Акту щодо нагляду за іноземними розвідками», який можливо буде корисний і фахівцям.

Цей законодавчий акт, що був введений у дію у 1976 році і через два роки отримав силу державного закону, регулює питання здійснення таємного спостереження за особами чи організаціями, які підозрюються у шпигунській діяльності.

Згідно цього документу, кожного разу, коли спеціальні служби приймають рішення щодо встановлення електронного прослуховування відносно особи, що підозрюється у причетності до шпигунства, Головний суддя США звертається до окружного судді з проханням щодо встановлення такого спостереження (як правило, Головний суддя звертається до суду, який здійснює нагляд за діяльністю іноземних розвідок).

Треба сказати, що після прийняття цього Акту, у Кодекс США була введена нова глава — «Електронне спостереження на території США у рамках здійснення нагляду за іноземними розвідками».

Втім, цей Закон також визнає необхідність встановлення контролю органів законодавчої влади щодо телефонного прослуховування та іншими формами електронного слідкування.

(далі буде)