Щодо деяких курйозів у діяльності АНБ США. Частина 5.

Слідча комісія Сенату США та Слідча комісія Палати представників американського Конгресу що займалися розслідуванням зловживань американських розвідувальних служб, які мали місце у ЦРУ та АНБ США…

Частина 5. Щодо Комітету Чьорча та Комітету Пайка.

«Комітет Чьорча» — це Слідча комісія Сенату США, що займалася розслідуванням зловживань американських розвідувальних служб.

Як свідчать архівні документи, засідання цього Комітету проходило у період з 1975 по 1976 роки і отримало назву, згідно прізвища сенатора, що очолював цей Комітет та який був депутатом — демократом від штату Айдахо, Френка Чьорча. Офіційна ж назва була така: «Сенатський комітет щодо вивчення операцій державної розвідки».

Особливу увагу Комітет Чьорча звернув на «справи» Внутрішньої розвідки, так званого, «Плану Хьюстона» (про який я розповім з часом) і який був складений у адміністрації Ніксона та операції «Шамрок» (про яку я вже розповідав), в якій безпосередньо була задіяна АНБ.

Покази співробітників АНБ США викликали у сенаторів бурю емоцій, особливо, коли з’ясувалося, що, згідно вказівки керівників держави, АНБ займалося перехопленням приватних міжнародних повідомлень, починаючи з 1940 року, порушуючи закони і Конституцію!

У ході палких парламентських слухань, президент Форд особисто подзвонив сенатору Чьорчу, сподіваючись вплинути на нього та примусити «звернути» роботу комітету, бо надання розголосу таємних операцій АНБ, могло нанести величезний збиток національній безпеці держави. Але, сенатор Чьорч був непохитним, бо відстоював істину: дотримання закону — понад усе !

Наведу цікавий вислів, який Чьорч написав, підводячи підсумки своїм враженням від роботи АНБ: " …технічні можливості, якими це розвідувальне суспільство наділила влада, можуть для країни обернутися тиранією, від якої не буде спасіння, бо дуже великі ці можливості…".

Доповідь комітету була офіційно надрукована у ЗМІ 26 квітня 1976 року.

За архівними даними, після цього, керівник управління контррозвідки ЦРУ Джеймс Дж. Енгелтон, у приватному порядку заявив: «…неможливо зобов’язувати розвідку без сумлінно підкорятися виконанню публічних розпоряджень держави…».

Втім, приймаючи активну участь у ІІ Світовій війні та відважно воюючи у армійській розвідці контингенту американських військ, що здійснювали бойові дії у Китаї, Бірмі та Індії,(і це дійсно була достойна, порядна і принципова людина, яку, за її якості, у 1956 році було обрано у Сенат США), у січні 1981 року йому не «дали можливості» у п’ятий раз переобратися.

А ми кажемо американська демократія?!

Комітет Пайка.

Не менш цікавим є робота слідчої комісії Палати представників американського Конгресу, яка з 1975 року досліджувала службові зловживання, які мали місце у ЦРУ та АНБ США. Неофіційно Комітет був названий на честь свого керівника — демократа від штату Нью — Йорка Отіса Пайка.

На слуханнях цього комітету вперше були надані розголосу деякі аспекти діяльності надсекретного АНБ.

Треба сказати, що перед початком парламентського слухання, Комітет запросив «устав» АНБ, в якому йдеться щодо функціональних положень цієї головної американської служби електронного спостереження та прослуховування, втім запит конгресменів залишився без відповіді.

(Згідно архівних даних, у дійсності «устав» представляє собою таємну директиву Ради Національної Безпеки від 1952 року щодо утворення АНБ).

Пайк був дуже ображений цим та і заявив: «Це просто безглуздя якесь… Вони прохають нас щодо виділення величезних сум грошей на діяльність цієї служби, в якій працює величезна кількість людей, втім, не дають можливість поглянути на папери, згідно яких ця служба працює…».

Треба сказати, що і на повторний запит Комітету відповіді не поступило, та лише у 1996 році (!) «устав» АНБ (за виключенням деяких положень) був наданий розголосу.

Як свідчать архіви, Уільям Є. Колбі, який на той час займав посаду Директора Центральної Розвідки, розповів на засіданні Комітету, що АНБ США прослуховує тільки ті мережі зв’язку, які «ведуть за межі США або знаходяться за межами кордонів США…».

Втім, він все ж таки визнав, що здійснюється перехоплення і деяких повідомлень американців…, після цього попрохав щодо продовження розмови за «закритими дверима».

Директор АНБ, генерал — лейтенант ВПС США Лью Аллен — молодшій, перший із усіх директорів, що надавав покази публічно, зачитавши заяву щодо характеру проведення роботи АНБ, теж звернувся до Комітету з проханням продовжити розмову на закритому засіданні.

Згідно звіту Комітету Пайка, який був надрукований у ЗМІ в 1976 році, було наведено, що «…американські підводні човни ведуть розвідку, знаходячись у територіальних водах інших країн…», тим самим, посилаючись на надсекретну розвідувальну операцію ВМС США «Айві беллс» щодо «зйому» інформації з підводних кабелів зв’язку.

(Деталі операції отримали розголос у 1986 році за час судового розгляду справи відносно Рональда Пелтона, колишнього працівника АНБ, який продав російській розвідці велику кількість таємниць та був винуватцем провалу операції «Айві беллс», про що я розповідав раніше).

(далі буде)