Атомні таємниці та щодо шпигунства навколо цього. Частина 2

Як доповідалося, щодо спроб шпигунства зі сторони країн ворожої осі не було помічено, втім, деякі підозрілі симптоми мали місце, а у 1946 році у американських контррозвідників з’явилася важлива інформація, за допомогою якої була викрита агентурна мережа розвідки червоної армії…

Частина 2. Операція «Верона», як початок викриття атомних шпигунів.

Як повідомляли шпигуни розвідки червоної армії, перші випробування американської атомної бомби повинні були відбутися 4 липня. Втім, з технічних причин, перше випробування було перенесено і здійснено 16 липня 1945 року.

Сучасні радянські архіви повідомляють, що «…коли Фукс повідомив про випробування, він також надав інформацію щодо «темпів» отримання американцями «урану — 235», тим самим, «розкрив» масштаби виробництва американцями урану…

Ця інформація була дуже важлива, бо надавала можливість оцінити кількість атомних боєзарядів, які мали американці. Згідно цієї інформації, був зроблений висновок, що американці ще не готові до атомної війни з СРСР…"

За даними американських архівів, за часи ІІ Світової війни ні одного радянського шпигуна, що працювали з атомної програми, схопити «на горячому» чи «з полічним» не вдалося.

Втім, наведу цікавий приклад.

4 лютого 1944 року військово — політичний комітет, що курував питаннями безпеки Манхеттенського проекту, доповів керівництву держави, що «…спроб шпигунства зі сторони країн ворожої осі не помічено, втім, деякі підозрілі симптоми мають місце…».

Та воно і правильно. Вороги — нацисті, що об’явили війну США у підтримку Японії, після бомбардування останньою Перл — Харбора, були ні до чого.

Викраданням американських атомних таємниць успішно займався військовий союзник США — СРСР!

Втім, вже у 1946 році у американських контррозвідників з’явилася важлива інформація, за допомогою якої була викрита агентурна мережа розвідки червоної армії.

А відбулося це так. Справа в тому, що у часи ІІ Світової війни, Службі Розвідки Зв’язку армії США вдалось перехопити велику кількість таємних радіоповідомлень, які надсилалися до Москви від працівників радянської розвідки, що знаходились у США та як кажуть, «за горячими» слідами їх дешифрувати не вдалося.

Цей процес почався у 1946 році, коли дешифрувальник американської армії Мередит Гарднер зумів прочитати текст одного з повідомлень.

Як з’ясувалося, це був список вчений, які проводили відповідні випробування у Манхеттенському проекті.

Як відомо, операція по дешифруванню цих повідомлень отримала кодову назву «Верона"(про неї я розповім з часом).

«Розкриття» радянських шифрів, за різними причинами, відбувалось повільно, втім, це була дуже кропітка робота.

Лише у 1949 році, у ході операції «Верона», вдалося отримати реальні фактичні дані щодо причетності Фукса до атомного шпигунства.

У ході його допита співробітниками Особливого Відділу лондонського Скотленд — Ярду у січні 1950 році (у цей час він вже працював на англійський атомний проект), Клаус визнав, що з 1942 по 1949 роки він таємно співпрацював з розвідкою червоної армії.

Фактичні дані, надані Фуксом, були передані до ФБР, яке виявило його «зв'язника» — Гаррі Голду.

Заарештований у травні 1950 року за звинуваченням у шпигунстві, Голд зізнався і видав іншого шпигуна із лабораторії Лос — Аламос — Грінгласа.

А він, у свою чергу видав Мортона Собелла та подружжя Розенберг — Юліуса і Етель (Грінглас був братом Етель, а Собелл — другом Юліуса).

Усі вони, як з’ясувалося, приймали участь у передачі атомних таємниць радянській розвідці та були засуджені за звинуваченням у змові з метою здійснення шпигунства у військовий час.

За законами США, у червні 1953 року подружжя Розенбергів стратили, а усіх останніх посадили у тюрму.(Про їх шпигунську роботу та подальшу судьбу кожного я розповім окремо).

Як свідчать архіви, у радянської розвідки у лабораторії Лос — Аламос були і інші шпигуни, але їх встановити і виявити не вдавалося. Втім, з часом, архіви розкрили і їх.

Отримавши дані на «щурів», американські контррозвідники активно зайнялися іншими вченими, які, якимось чином, можливо були пов’язані з прокомуністичним рухом.

Так, італієць Бруно Пантекорво працював над атомною програмою у Канаді та Великій Британії, але домівка була у США.

У ході обшуку його помешкання, ФБР вдалося знайти докази його прямих контактів з прокомуністичними структурами,

За даним фактом, ФБР ознайомило представника МІ6 у Вашингтоні Горальда (Кіма) Філбі, не підозрюючи, що він є агентом радянської розвідки.

(Філбі спрацював оперативно і надав можливість Понтекорво збігти до СРСР у жовтні 1950 року).

Треба сказати, що Макліну, який працював на радянську розвідку, теж вдалося збігти до СРСР у 1951 році.

А вченого Мея, який теж був агентом радянської розвідки, було затримано, арештовано та засуджено. Втім, це відбулося не без інформації зрадника Гузенко, який працював шифрувальником радянського посольства у Оттаві (Канада), але це вже, як кажуть окрема історія.

(далі буде)