Курйози щодо випробування атомної зброї. Частина 1.

Передмова.

За повідомленням ділової газети «Погляд» від 25 вересня цього року, яка посилається на Національне управління з ядерної безпеки міністерства енергетики США, «…21 серпня 2019 року, на полігоні штату Невада (США), при підтримці країн НАТО, було здійснено три випробування модифікованої атомної бомби В61 — 12, у рамках програми продовження термінів дії цієї бомби… У 2020 році планується здійснити заключне випробування, яке буде зроблено шляхом її скидання з бомбардувальника F-16… США планують розмістити В61 — 12 на військових базах у Європі — Туреччіні, Італії, Бельгії, Нідерландах та Німеччині…"(https://news.rambler.ru/weapon/42885008/?utm_content=rnews&utm_medium=read_more&utm_source=copylink).

В зв’язку з цим, спала на думку інформація, яка нагадала дуже важливі історичні події.

Так, майже 61 рік тому, 11 березня 1958 року на село Марс-Блафф, що знаходиться в окрузі Флоренс штату Південна Кароліна, була скинута 30-килотонна атомна бомба Mk.6 з бомбардувальника Boeing B-47E-LM, яка, слава Богу, не вибухнула…

Майже 53 роки потому, 17 січня 1966 року, трапилася аварії американського бомбардувальника В — 52, в результаті якої в Атлантику (в милі від міста Паломареса, що в Іспанії), впали чотири воднева бомби…

Пів століття потому трапились три катастрофи, що відбулися у ході операція «Хромований купол», з бомбардувальниками Стратегічного командування ВПС США, які «везли» ядерною зброєю на борту…

Перелік надзвичайних подій з ядерною зброєю можна продовжити (про це я планую розповісти окремо), бо архіви зберігають багато цікавого, втім і щодо атомних випробуваній в Україні, про що треба знати нам усім!

І в завершення перемови, хотів би ще раз звернути увагу читача на дії і старання 16-річної (але відомої усьому світу) активістки зі Швеції Грети Тунберг, яка виступила з гучною промовою на саміті ООН у Нью-Йорку та отримала величезну популярність у мережі, через боротьбу зі змінами клімату.

Нам усім треба приєднатися до «Руху за збереження нашої рідної Земної кулі», бо якщо людство не зупинить ядерні випробування та гонку озброєнь, його життя на планеті Земля закінчиться!!!

Наше майбутнє залежить від нас!!!

Ось що нам повідали архіви та частково було надруковано у журналі «Таємниці XX віку, № 2».

17 січня 1966 року, в ЗМІ з’явилося коротеньке повідомлення, що «…після аварії американського бомбардувальника В — 52, в Атлантику впала бомба…», і все, і більше ніякої інформації.

А що ж трапилось насправді? Майже через 30 років після цього інциденту, стало відомо, що стратегічний бомбардувальник В — 52G, який ніс цілодобове чергування над Середиземним морем, під час дозаправки у повітрі з борта — заправника КС — 135А, загорівся.

Літаки знаходились на відстані 50 метрів один від одного на висоті 9500 метрів над землею.

Під час заправки, штанга КС — 135А, яка заправляла, вдарила по верхній частині фюзеляжу В — 52 G, що призвело до загоряння.

Полум’ям миттєво охопило бомбардувальник і через штангу, що заправляла, перекинулось на заправник.

Літаки знаходились в милі від міста Паломареса (район рибальського селища Паломарес, муніципалітет Куевас-дель-Альмансор, Іспанія) і екіпаж прийняв рішення провести аварійний скид бомб і покинути літак.

Після скидання бомб (їх всього було 4 — и), літак В — 52 G вибухнув.

Обидва літаки впали на землю і горіли ще майже 6 годин на площі 39 кв. км

Усі члени екіпажу заправника загинули, не встигнувши покинути літак, а із 7 — ми літунів бомбардувальника, жити залишилось четверо.

Щодо місцевих мешканців відомостей не було.

Усю місцевість на багато км проголосили закритою зоною. Пошуки бомб на суші проводились за допомогою пристроїв дозиметричного контролю, а в морі обладнані підводні і надводні плавзасоби.

У повітрі кружляли літаки і гвинтокрили. Як і слідувало в таких випадках, громадськості була доведена дезінформація — проводяться навчання.

(далі буде)