«Доберман»: Я готовий разом з Семенченком вийти на поліграф

У п’ятницю, 17 листопада український інформаційний простір сколихнула новина про затримання соратника нардепа Семенченка Вано Надірадзе. Його та ще трьох громадян Грузії — Тамаза Шавшишвілі, Зураба Цинцадзе та Мамуку Абшидзе мали відправити літаком до Тбілісі.

Вано Надірадзе приїхав в Україну у 2015 році і записався до Грузинського легіону. Однак участі у бойових діях він не брав. За словами командира підрозділу Мамуки Мамулашвілі, служба Вано Надірадзе протривала 10 днів. За підозру у зв’язках з ФСБ, його з ганьбою виключили з Грузинського легіону. Після «демобілізації» Надірадзе до Грузії не повернувся, ставши соратником народного депутата Семена Семенченка. Не зважаючи на інформацію про співпрацю з Кремлем, він отримав посаду начальника внутрішнього штабу батальйону «Донбас». Однак дружба з нардепом не змогла вберегти Надірадзе від проблем з міграційною службою. Через відсутність документів на тимчасове проживання в Україні, 30 серпня Київський окружний адміністративний суд виніс рішення про його депортацією.

Ким є насправді Вано Надірадзе та його патрон Семен Семенченко, i.ua. tv розповів колишній боєць «Донбасу» Серго Зумбулідзе, позивний «Доберман». Він є громадянином Грузії і захищає Україну з 2014 року. На даний момент, «Доберман» знаходиться у лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

— Чому Ви вирішили піти з батальйону «Донбас»?

— Тому, що через непрофесійність Семенченка і його любов до піару загинуло багато хлопців. Коли у 2014 році ми від’їздили на штурм сепарського блокпосту у Попасній на Луганщині, він ходив біля нашого автобусу, махав рукою і кричав: «З Богом!». Далі Семенченка ніхто з нас не бачив. Більше того, на виконання цього бойового завдання ми фактично їхали без зброї. Показуючи тим самим Грішіну, що ми прийшли воювати. Нам зброю мали дати ще в Нових Петрівцях (Київська область — ред.), у військовій частини 3027. Крім того, у ній нас повинні були офіційно оформити. Але цього не сталося, бо ми — іноземці. Тому такі бійці як я вирішили написали листа на ім’я президента з проханням надати громадянство у пришвидшеному режимі. Однак Гришін в нас їх відібрав, мовляв, щоб віддати Геращенку. Після цього листи пропали, так і не дійшовши до адресата. Але зброю на нас виписали. Я можу це стверджувати, бо відповідні списки бачив на власні очі. У них було і моє прізвище. Однак своєї законної зброї я так і не отримав, бо Сьома її привласнив і продав. Можливо її колись знайдуть.

Аби не їхати на штурм сепарського блокпосту з голими руками, ми вирішили позичити зброю в інших бійців. Я, наприклад, взяв пістолет. Нам видали автомати тільки після того, як начальник штабу «Донбас» В’ячеслав Власенко дізнався, що бійці їздили на штурм без зброї.

Семенченко у бойових зіткненнях участі не брав, але після них часто з’являвся з журналістами. Серед них був такий канал як «Вавілон 13». Одного разу, його співробітники взяли у мене інтерв’ю, а потім змонтували відео, де я ображаю чеченців. Коли я казав, що буду їх «брити, стригти і вбивати» мова йшла виключно про кадирівців. Тому після випуску цього змонтованого ролику, мені довелося у чеченців просити пробачення. До речі, я дійсно буду кадирівців та інших ворогів України «брити, стригти і вбивати». Бо Україна — це земля мого сина, моєї дружини і навіть моя. Як бачите, причин піти із батальйону «Донбас» у мене було більше, ніж достатньо.

— Щоб Ви сказали Семену Семенченку?

— Я готовий разом з ним вийти на поліграф. Хочу, щоб нам дали можливість поставити один одному по 10 питань. Я запитаю його про вбивства, про торгівлю бойовою технікою і зброєю, про мародерство та угон машин. Нехай Семенченко під час перевірки на детекторі брехні розповість, як порізали на метал вагони із залізничного депо в Попасній. Нехай він пояснить, чому у Лисичанську пограбували завод із виробництва скла. Із нього вивезли багато різного добра, в тому числі, меблі та комп’ютери. Їх виносив Семен Семенченко зі своїми подільниками. Потім все крадене переправили до Дніпра.

А що скаже Семенченко відносно вбивства поблизу Іловайська американського добровольця, бійця «Донбасу» Марка Паславського? Нібито на купівлю безпілотних апаратів Грішін позичив у нього кругленьку суму — від 100.000 до 300.000. Але апарати Грішін і не придбав. Замість цього він вирішив привласнити гроші. А щоб їх не повертати, дав наказ вбити Марка на передовій. Думаю, Семенченко свою битву програв, йому залишилося недовго. Він потрапить до тюрми як зрадник України.

— Чому спецслужби вирішили затримати Вано Надірадзе тільки зараз, а не після рішення Київського окружного адміністративного суду 30 серпня?

— Після того, як Вано отримав депортаційного листа, він ледь не тримав Семенченка за руку і не відходив від нього ні на крок. А коли Міхо зробив спробу організувати третій майдан, Надірадзе фактично прописався у наметовому містечку. Він у ньому ховався від правоохоронців. Наметове містечко, до речі, стало для нього золотою жилою. За моєю інформацією, він крав у його мешканців мобільні телефони та інші особисті речі.

Я більше ніж переконаний, що хлопці з спецпідрозділу «Сонечко» приїхали, як кажуть в народі, з великим шматком сала, паляницею та часником. Ці бійці б не прийшли з порожніми руками і просто не змогли б жити за чужий рахунок. До того ж вони із Закарпаття, а там прийнято своїх рідних забезпечувати консервацією та іншою їжею. Але я більше ніж переконаний, що у них все відібрали «донбасівці» і вигнали їх з наметового містечка без речей.

Як бачите, Надірадзе затримали тільки після того, як він покинув безпечну для себе зону і пішов у кафе. Але ця людина мала бути депортована ще влітку. Він не проявив жодної поваги ні до суду, ні до українського законодавства, ні до держави.

У мене також була своя ситуація з міграційною службою. Я не є громадянином України і за законодавством маю раз на три місяці виїздити до Грузії. Якось я не зміг це зробити вчасно. В результаті у мене був суд з міграційною службою. За його рішенням мені довелося сплатити 500 гривень штрафу. А в відділені міграційної службу мені поставили помітку у паспорті з вимогою покинути територію України протягом найближчих 72 годин. Повернутися я міг тільки через півтора місяці. Цю вимогу я виконав протягом найближчої доби.

Чого Надірадзе дозволяє собі нехтувати українським законодавством? Він що, особливий? Надірадзе приїхав в Україну у 2015 році. Ця людина насправді ніде не воювала. Майже у всіх бійців є невеличке хобі знімати коротенькі відео з передової. Вони це роблять хоча б для того, щоб заспокоїти рідних, мовляв: «Мам, я живий, одягнутий і взутий». Хай Надірадзе покаже хоча б одне таке відео. Семенченко каже, що Вано воював у 2015 та 2016 роках. У мене є питання: «Де?». Можливо він має на увазі побиття поліцейських біля Оболонського районного суду у Києві, в якому брав участь Надірадзе?

— На Вашу думку, чи зможе Вано Надірадзе повернутися в Україну після депортації?

— Він сюди не повернеться. По факту, у найближчі 3 — 5 років йому тут нічого не світить. Хіба що, Вано повернеться в Україну, якщо Саакашвілі удруге спробує прориватися через кордон. Як варіант, він може скористатися територіями псевдореспублік «ДНР» та «ЛНР». З них Надірадзе точно потрапить, бо він є агентом ФСБ і його ніхто не затримає. Ще Вано працює на грузинські спецслужби, а вони, як відомо, мають кураторів з Кремля.

— Ви є громадянином Грузії. Як Ви ставитеся до Міхеїла Саакашвілі?

— Такі як Надірадзе та Саакашвілі дискредитують Грузію. На мою думку, Міхо разом з паскудою Семенченко та політичною повією Тимошенко намагається розкачати політичну ситуацію в Україні. Він виїхав з Грузії, бо боїться помсти від свого народу. Того що за час його правління тримали в тюрмах, ґвалтували і питали 400 тисяч осіб.

Якось він назвав всіх українських СБУшників тварями. Так, серед них є і негідники. Але нехай ця «с**а» повторить ці слова в очі сім’ям загиблих бійців СБУ, які приймали перші бої з сепарами. На мою думку, Саакашвілі вже ніхто серйозно не сприймає. Він просто корисний клоун і гастролер цирку шапіто.

Міхо Надирака