Волонтер Галина Однорог: владі не вигідні громадяни, які вміють думати

Остання неділя листопада запам’яталася затриманням добровольців. Колишнього командира батальйону «Донбас» Анатолія Віногродського, позивний «Гал» фактично викрали з власної автівки та відвезли до Маріуполя. У цей же день, 26 листопада, на Житомирщині затримали бійця батальйону ОУН Леоніда Литвиненка (позивний «Бек»).

За даними департаменту комунікації Національної поліції, Віногродський та Литвиненко нібито проникли на територію приватного сільськогосподарського підприємства на Кіровоградщині, побили охоронця, відібрали його майно, спричинивши збитки на суму понад 650 тисяч гривень.

Як відомо, 27 липня у селі Бережанкана Кіровоградщині відбулися сутички між селянами і представниками добробатів з одного боку татітушками з іншого. Протистояння відбулося через спробу рейдерського захоплення фермерського господарства «Нива 2010». Після затримання Віногродського та Литвиненка, фермери стали на бік добровольців.

Однак за словами Гала, постраждалий є представником рейдерів. До того ж він викрав документи атовця з «Айдару».

«Його затримали активісти і доставили до представників Національної поліції. Коли почали діставати з кишень документи, то знайшли посвідчення учасника бойових дій. Це посвідчення було оформлене на нашого побратима з батальйону „Айдар“ і викрадене за два місяця до того. Хлопці не стрималися і надавали йому по голові», — розповів «Гал» перед судовим засіданням «Радіо Свбоді».

Анатолія Віногродського підозрюють у порушенні статті 187 Кримінального кодексу України — розбій. Йому загрожує 7 років в’язниці із конфіскацією майна. 27 листопада Жовтневий районний суд Маріуполя обрав «Галу» запобіжний захід у вигляді 60-ти днів тримання під вартою. Однак його адвокати з таким рішенням судді Олексія Томіліна не згодні. Вони вже подали скаргу до апеляційного суду Донецької області. Її розгляд відбудеться у понеділок, 3 грудня.

Голова Координаційної волонтерської ради Маріуполя Галина Однорог знайома з Анатолієм Віногродським кілька років. Вона погодилася розповісти I-UA.tv про мужність позивного «Гал» на передовій. На її думки, саме такими, як АнатолійВіногродський мають бути справжні офіцери.

— Як давно Ви знаєте «Гала»?

— Я познайомилася з ним у Широкіному в 2015 році. Анатолій приїхав на тамтешні позиції, коли його призначили комбатом «Донбасу». На них «Гал» перебував з кінця березня 2015 рокудо червня 2016 року. Я знаю його як чесного і високоморального командира. Для мене «Гал» — офіцер з великої літери. Він справжній комбат, який постійно знаходився з хлопцями і дуже добре проявляв себе на передовій.

«Гал» разом з командиром 8-го окремого батальйону «Аратта"Андрієм Червнем спланували і блискуче виконали надскладну операцію. Коли «азовці» були вимушені відступати, вони залишили на своїх позиціях підбиту бронемашину «Спартан». Середня ціна такої автівки становить 800.000 доларів. «Гал» зі своїми бійцями та добровольцями Червня, фактично, витягли цей «Спартан» у сепарів з під очей. Але від нашої влади Анатолій подяки так і не дочекався. Замість неї була догана за те, що він без дозволу вищого командування провів цю надскладну операцію.

«Гал» дуже цінує волонтерів. Він забороняв своїм бійцям вивозити мене на «Маяк». Так називається крайня точка у Широкіному, яка найбільше страждає від обстрілів. Тим не менш, я дуже хотіла відвідати цю позицію, щоб підтримати хлопців: зварити їм куліш та просто поспілкуватись. Втім, не зважаючи на наказ «Гала», домовитися з бійцями про поїздку мені таки вдалося. Однак на «Маяк» я все одно не потрапила. Коли ми виїздили, з’явився «Гал» і сказав: «Сиди тут! Ти потрібна місту та нам». Він категорично заборонив мені їздити на небезпечні позиції, бо не хотів, аби я ризикувала життям.

— На скільки відомо, не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, Анатолій знаходився на «нулях».

— Так, у «Гала» хворе серце. Тим не менш, він не відсиджувався у штабі, а воював на передовій. Одного разу через свою недугу він звернувся до мене за допомогою: «Галю, мені треба до лікаря, але до приватного. Бо якщо я поїду до військового, мене відразу госпіталізують». Звісно, я його прохання виконала. У лікарні його обстежили, призначили пігулки та крапельниці і таки порадили лягти на стаціонар. Однак Анатолій не хотів бути госпіталізованим і заборонив мені будь-кому передавати цю інформацію. Потім ми кожен день по кілька годин проводили у лікарні. Я чекала, поки «Галові» зроблять крапельниці, забирала його та відвозила назад у Широкіне.

Мені дуже боляче дивитися на те, що зараз відбувається з «Галом». Ще раз кажу: він зразковий офіцер. Він не з тих, хто сидить в тилу і звідти роздає команди підлеглим. Крім того, Анатолій ніколи не виконуватиме злочинні накази. Якщо він був чимось незадоволений, то завжди казав про це в обличчя. Я не розумію, чого його судять із порушенням законодавства. Якщо людина винна — нема питань. Але арештовуйте, саджайте і судіть згідно закону. Однак у випадку з «Галом» були серйозні порушення.

— Що це були за порушення?

-Анатолія фактично викрали. Автівку, в якій він їхав разом зі своєю дружиною, без жодних пояснень в Києві зупинили люди у формі. Дружина «Гала"хотіла зателефонувати адвокатові, але їй такої можливості не дали. У результаті, Анатолія викрали і везли 900 кілометрів аж до самого Маріуполя. Не зважаючи на хворе серце, жодних ліків у нього при собі не було. Коли я дізналася, що сталося, об’їздила кілька аптек, аби тільки придбати необхідні медикаменти. Він кожен день приймає 6 препаратів. Як тільки Гала привезли до Маріуполя- викликали швидку. Її карета стояла весь час, поки відбувалося судове засідання. Потім «Гала» забрали в СІЗО. Мені як волонтерці боляче, що влада так зневажливо ставиться до захисників України.

Активісти, які бачили судилище над «Галом» відправили скаргу до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного порушення, вчиненого суддею Жовтневого суду Маріуполя Тетяною Скрипниченко. Саме вона 22 листопада видала ухвалу про затримання Анатолія, однак їїйому вручили тільки 27. Він жодного дня ніде не переховувався. Коли йому надходили повістки, він відповідав, що знаходився на лікарняному. Ці слова підтверджувалися медичними довідками. Якщо ухвала від Скрипниченко буде визнана недійсною, «Гала» звільнять з під варти.

— Чого влада так ставиться до добровольців?

— У випадку з «Галом», Семенченко і його команда перекрили приватний бізнес представників влади. Але вони не можуть затримати Семенченка, бо у нього є недоторканість. Тому, вирішили взятися за «Гала» — справжнього бойового командира, який ніколи не робитиме нічого протиправного. Деякі політики на сьогоднішній день просто прикриваються Анатолієм.

— Як зараз почувається Анатолій?

— Сидить на ліках. Зараз ми даємо йому чотири препарати, потрібно докупити ще два. Їх «Гал» має приймати кожен день.

— Чому влада бажає ув’язнити патріотів?

— Їм просто не вигідні громадяни, які вміють думати. Таке враження, ніби сьогодні в Україні створюється тоталітарний режим зразку 1937 року. Якщо людина має власну думку ще й користується підтримкою громадськості, її намагаються позбутися. Крім того, владі, певною мірою, підіграє телебачення. Ви подивіться на ситуацію навколо «Гала». Про нього телеканали майже мовчать. Замість сюжетів про затримання добровольців, по телебаченню показують новини про пограбування, самогубства та вбивства. Але ці нещастя — невід’ємна частина життя. Подібне траплялося, трапляється і буде траплятися. У цьому немає жодних актуальних подій. Якщо я включаю новини, то дивлюсь їх не більше 10 хвилин, а потім вимикаю. Тому, важливими інформаційними ресурсами я вважаюінтернет-ЗМІ та «Facebook». Тільки на них можемо розповсюджувати актуальну для суспільства інформацію.

— Чи не здається Вам, що зараз в Україні розігрується сценарій, коли страждають справжні добровольці, а дивіденди отримують політичні пройдисвіти?

— Ми пройшли дві революції, зараз відбувається війна, але українці, на жаль, наступають на старі граблі. Серед політиків, яких я бачу, немає жодного народного лідера, а серед партій — сили, яка користується довірою від суспільства. Тому звісно, що депутати бажають волонтерів і військових використати у своїх корисних цілях. Але насправді, вони не знають, що роблять.

На мою думку, зараз політики намагається розсварити між собою волонтерів, а також посіяли чвари між військовими ЗСУ і добробатівцями. Владає діє за принципом розділяй і володарюй у часи, коли нам всім треба об’єднатися заради України. Зараз це особливо шкідливо: йде війна і гинуть наші захисники. Так жити далі не можна. З цим треба щось робити. Бо ще трохи — і ми можемо втратити державу.

— Коли влада почне називати війну війною, а не АТО?

— Дуже болюче питання, з якими ми просинаємось і засинаємо. Є люди, які дотримуються думки: «А що це змінить? Росіяни перестануть нас вбивати навряд чи». Тепер я пояснюю: якщо у нас сьогодні антитерористична операція, то всіх добровольців, які взяли до рук зброю і пішли захищати Україну можна назвати злочинцями. Адже за законом вони не мали на це жодного права. Тому, кожного із добровольців можутьпритягти до відповідальності, а разом з ними і військових волонтерів. Бо ми забезпечували їх обладнанням, їжею та одягом.

На мою думку, діюча влада незацікавлена визнати бойові дії на Донбасі війною. Їй це не вигідно. Варто згадати, хоча б перший приїзд Петра Порошенка до Маріуполя. Він дав обіцянку дуже швидко закінчити бойові дії. Але зараз ми бачимо зовсім іншу картину. Іде четвертий рік війни, а влада робить все, щоб вона продовжувалась. Бариги заробляють на ній величезні статки. І їм байдуже на хлопців, які сидять в окопах, бо вони думають лише про себе.

За чотири роки бойових дійвибухнули п’ять складів з боєприпасами. У які воюючій країні таке буває? За події в місті Калинівка на Вінниччині визнали винним начальника режимної служби Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку, призначивши йому невеликий штраф. Але всі відповідальні за безпеку на складах високопосадовці залишилися на місцях. Ви подивіться на злочини військової прокуратури, яка фактично забиває тюрми добровольцями. Тому ми розуміємо, що з цією владою війна буде продовжуватися довго, бо вона їй вигідна.

Тетяна Коваленко

Від редакції.

Останні події, пов’язані з затриманням представників добробатів, дуже нагадують заготовку закулісних сценаристів, спрямовану на підвищення градусу суспільної напруги. Так, Міхо-майдан люди швидко розкусили й відмовили йому в підтримці. А як тоді розігрувати протистояння між владою й «непримиренною опозицією»? Правильно — потрібні мученики режиму, переслідування яких і має викликати народне невдоволення. Найганебнішим є те, що в цьому, написаному ззовні, сценарії, заручниками політичних ігрищ аж ніяк не є основні гравці. Верхівка від влади й від так званої опозиції неодмінно отримає на цьому свої політичні дивіденди.

Скажімо, вас не дивує те, що попри багату криміналом біографію, на Костю Грішина (Семен Семенченко) немає подання на зняття депутатської недоторканості? Так само і на Саакашвілі ніхто не подає позовів за образи та брехню на вищих посадових осіб. Навіть для (проформи) це не роблять. Бо за сценарієм, максимум, що має відбутися, це тільки зміна облич у владі при збереженні нинішнього АНТИСОЦІАЛЬНО-АНТИУКРАЇНСЬКОГО курсу держави. А всі основні гравці неодмінно залишаться при своїх інтересах. А те, що війну не визнано війною, дозволяє тримати практично всіх добровольців «на гачку» й використовувати у тих чи інших політичних спектаклях як «наживку», шантажуючи компроматом, використовуючи їх тяжке матеріальне становище або віру в щирість намірів ляльководів.

Звичайно, якщо є злочин — має бути покарання. Але це має відбуватися не підло, по-шахрайськи, без підступних «посадок» та утаємниченим процесом. Громадськість має право знати, чому затримують і засуджують одних і в той же час заплющують очі на протиправні діяння інших як у владі, так і в опозиції? Ми маємо чітко заявити, що вищим пріоритетом держави є ЛЮДИНА, а тому використовувати її в своїх політичних розбірках — також є злочином. І ці злочинці неодмінно мусять нести покарання.

Ми дали можливість висловити свою позицію пані Галині Однорог і готові надати можливість аргументовано висловити свою позицію і тим, хто дотримується іншої точки зору .