Що знають українці про принципи взаємодії держави та громадянина?

Проте останні дослідження Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що значна частина українців не розуміють принципи взаємодії держави та громадянина, права та обов’язки громадянина, формування державного та міського бюджетів, податків, основних положень конституції, порядку проведення масових заходів, функціонування виборних органів влади, міжнародних об’єднань, символіки та адміністративного устрою держави. Відсутність знань у цих сферах призводить до не контрольованості влади з боку громадськості, корупції та низького рівня життя.

Серед прав, які українці найчастіше згадують як свої права громадянина визначені у Конституції, домінують соціально-економічні: право на працю — 25%, на освіту — 18% та на медицину — 13%, адже саме ці права частіше всього порушуються. Часто українцям доводиться стикатися із безробіттям, звільненнями, корупцією у медицині та освіті.

Щодо обов’язків громадян перед державою, то значно більше українців — 39% не змогли відповісти на це запитання, частково через те, що вимог до держави у них більше, ніж до себе. Найчастіше українці називають своїм обов’язком дотримуватися законів та правопорядку — 32%, сплачувати податки — 21% та служити в армії — 15%. Низький рівень громадських знань і в інших сферах. Наприклад, 40% опитаних переконані, що джерелом влади в Україні є Президент України, хоча, згідно зі статтею 5 Конституції України, джерелом влади є народ — так вважає тільки 41% громадян. Лише 14% та 11% українців відповідно змогли назвати прізвище депутата, якого було обрано до Верховної Ради та міської ради за їхнім округом. Причиною низької обізнаності населення про особистості та роботу представників законодавчої та представницької влади є неналагоджена система зворотного зв’язку між депутатами та виборцями, нехтування депутатами своїми обов’язками щодо інформування громади про свою діяльність, недостатнє висвітлення роботи депутатів у ЗМІ та непрацююча система відкликання депутата виборцями. В Україні це нормальне явище — орієнтуватися на виборах не на особистість, а на партійний бренд.

Суперечливими є й знання українців у сфері державних фінансів. 46% українців знають, що державний бюджет приймає Верховна Рада. Тільки 27% опитаних сказали, що повністю чи скоріше орієнтуються у тому, як формується та витрачається державний бюджет. Низький рівень знань щодо державних фінансів можна пояснити тим, що тільки невелика кількість людей сплачує податки самостійно. В основному за найнятих працівників це робить бухгалтерія підприємств чи установ; чимало самозайнятих громадян не сплачують податки взагалі. Таким чином, у громадян немає особистої відповідальності за сплату податків, і вони не цікавляться тим, яку частку ці податкові надходження становлять у державному бюджеті країни та які статті видатків покривають.

Слід відзначити, що українці виявляють високий рівень декларативної громадянської активності. Наприклад, 66% українців готові боротися із будівництвом шкідливого промислового підприємства біля власного будинку різними способами. 52% готові взяти участь в акції протесту, а 11% готові самі організовувати таку акцію. 23% зізналися, що не брали б участі у такій акції через брак часу, зацікавленості та страх мати проблеми з державою. Прибирати прибудинкову територію готові ще більше українців — 72%. Найсуттєвіші проблеми, які теоретично можуть вивести українців на вулицю, — це підвищення цін, тарифів на комунальні послуги, зниження доходів, захист прав людини та екологічні проблеми.

Понад половини українців — 58% переконана, що об’єднання людей у громадські організації є ефективною формою захисту своїх прав та відстоювання інтересів. Щодо політичних партій таку думку мають лише 38% опитаних.

Важливим аспектом залученості громадян до суспільного життя є те, як вони оцінюють свій ступінь впливу на події, що відбуваються у країні — на вищому рівні та у їхньому населеному пункті — на місцевому рівні. Майже 2/3 українців визнали, що ніяк не можуть вплинути на те, що відбувається у країні, а половина не здатна впливати на ситуацію в своєму населеному пункті. Найдієвішими способами впливу на органи влади та взаємодії з ними українці вважають загальнонаціональні та місцеві вибори — 40% та 43% відповідно, а також мітинги та протести — 18%. Натомість самі беруть участь у виборах майже 60% опитаних, а у мітингах та протестах — тільки 6%.

Серед усіх подій, що відбуваються у світі, для українців найважливішими, звісно, є збройний конфлікт в Україні — 91%. Тільки приблизно для 20% українців важливими є війна в Сирії та міграційна криза у Європі, для 12% - можливий вихід Великобританії із ЄС. Майже кожен третій громадянин — 30% знає як мінімум одну іноземну мову і може нею спілкуватися. Тільки 26% українців їздять за кордон, половина з них виїжджає рідше ніж раз на рік. Найбільш розповсюджені причини виїзду — це відпочинок або відвідування родичів. Лише 12% українців брали участь в акціях чи заходах, які мають міжнародне значення. Це означає, що на сьогодні Україна все ж таки більшою мірою перебуває у локальному, а не глобальному контексті. 25% громадян хотіли б емігрувати з України.

Українці вважають, що систематично порушуються права людини у таких сферах: медицина — 51%, правоохоронні органи — 50%, суди — 49%, торгівля — 44%, трудові відносини — 32% та освіта — 30%. Конкретні права респондентів, із їх власного досвіду, порушувалися переважно у медицині та торгівлі. Тільки 27% українців ніколи не стикалися із порушенням своїх прав. Найбільш бажаними темами для населення є права людини — 29%, іноземні мови — 14%, бізнес та підприємництво — 11%. Щодо навичок, українці найбільше хотіли б розвинути вміння захищати свої права та інтереси — 30%, критичне мислення, навички організації власної справи та розв’язання конфліктів — по 9% зацікавлених відповідно.

Враховуючи результати даного дослідження громадська організація «Право і захист Васильківщини» планує запровадити відповідні програми щодо розвитку громадянської освіти, провести тематичні семінари, лекції, та тренінги для місцевих мешканців з метою підвищення рівня знань та вміння правильно використовувати можливості демократії.

Руслан Суханов, голова ГО «Право і захист Васильківщини»