У Дніпрі вшанували пам’ять «кіборга» Андрія Широкова

Життя «Сім'янина» обірвалося під час бою на Світлодарській дузі 18 грудня 2016 року.

— Якось у мене із нашим наймолодшим синочком Іллею була така розмова, — говорить Ганна Счасна — дружина бійця 54-ї бригади Андрія Широкова:

— Мамо, а тато на небі вже старий?

— Ні, Ілько. На небі не старіють. Татові 46 років. Він таким залишиться назавжди.

— Хотів би передати татові, що бажаю мати такі ж самі кубики, які були у нього на животі…

Я відчуваю присутність Андрія, всупереч смерті. Після сорока днів я його відпустила, сказавши: «Йди, я не можу тебе затримувати». Але навіть з неба Андрій продовжує нас любити і оберігати.

***

У Андрія Широкова, здається, було все, що потрібно для щастя: красуня дружина, шестеро чудових дітлахів, великий будинок і пес-алабай. Втім, коли зелені орки вдерлися на терена України, вкрали Крим і відкусили шматки Донеччини та Луганщини, Андрій взяв зброю до рук і став «Сім'янином». Так його називали побратими-добровольці із ДУК ПС. Разом з іншими «правосеками» та бійцями ЗСУ він боронив Донецький аеропорт. Згодом приєднався до лав 54-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Життя Андрія обірвалося під час бою на Світлодарській дузі 18 грудня 2016 року. Його донечки та сини мріяли про подарунки від Святого Миколая, але натомість до них прийшла страшна звістка про загибель батька…

Сьогодні, 16 грудня на честь Андрія Широкова у храмі Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ КП відслужили панахиду. Після молитви, у трапезній церкви вдові Героя Ганні Счасній вручили «Ікону пам’яті загиблих за Україну». Ідея цього барельєфу належить талановитій скульпторці Олені Карамушці. За її задумкою, такі ікони мають отримати всі родини загиблих бійців.

Підтримати близьких «Сім'янина» прийшов батько його полеглого побратима «Скельда» Сергій Горбенко.

«Андрій є символічною фігурою для України. Він у своїй особі об’єднує кілька епостасій наших воїнів. По-перше, Андрій — доброволець. Такі як він — еліта нашої армії. По-друге, Андрій — „кіборг“. Він був дуже достойним вмотивованим воїном. Я знаю, про що кажу, бо збираю інформацію про бої за Донецький аеропорт. По-третє, він — солдат ЗСУ і загинув під час служби у 54-й бригади. По-четверте — Андрій відносився до жертовних людей, як і мій син. На Святослава чекало стажування у Японії, він міг не йти на ту війну. Але пішов, залишив своє майбутнє і загинув за Україну. Андрій мав двадцять, а то й сто причин не брати участь у бойових діях. Хоча б тому, що він батько великої родини. Коли я дивлюсь на цих діток — у мою душу повертається світло, яке від мене вже давно пішло. Андрій неначе Ісус Христос пожертвував собою і щастям рідних заради України. Тепер треба зробити все можливе для збереження доброї пам’яті Андрія», — сказав Сергій Горбатенко, батько «Скельда».

У трапезній під час пам’ятного заходу можна було подивитися короткий фільм, присвячений життю «Сім'янина», його невеличке інтерв’ю журналістам та відео з ДАП. На честь Героя заспівали священик УГКЦ Василь Колодій та оперний співак Олександр Благодарний. Молодший брат останнього — Андрій Савчук помер після тяжкого поранення, отриманого в Іловайському котлі.