Микола Голомша: правоохоронці мали подбати про безпеку Ноздровської після побиття її доньки

Першого січня у водоймі неподалік від села Демидів Вишгородського району Київської області виявили тіло зниклої юристки Ірини Ноздровської. Жінка домоглася в суді покарання для вбивці своєї молодшої сестри Світлани Сапатинської. Однак ця перемога коштувала юристці життя. Винуватцем ДТП, у наслідок якого загинула Світлана, виявився ніхто інший, як племінник тодішнього голови Вишгородського районного суду Дмитро Россошанський. Коли феміда прийняла рішення про його семирічне засудження, на адресу Ірини посипалися погрози. Але правоохоронці чомусь не звернули на них увагу. Така бездіяльність призвела до ще однієї смерті — вбивства Ірини Ноздровської.

Як мали діяти правоохоронці, щоб не допустити загибель юристки і, що вони тепер повинні зробити для розкриття цього злочину, i-ua.tv розповів перший заступник генпрокурора України у 2014 році, доктор філософії і заслужений юрист Микола Голомша.

— На Вашу думку, що тепер мають робити правоохоронні органи і Генеральна прокуратура України?

— У першу чергу, треба було юридично зафіксувати факт погроз на адресу Ірини Ноздровської. Суддя, який їх чув, мав винести відповідну ухвалу і направити її до органів Національної поліції України. Особливо після побиття доньки Ірини Ноздровської — Анастасії, правоохоронці мали зробити все можливе, аби їх життю і здоров’ю нічого не загрожувало. Однак у Нацполіції до таких заходів чомусь вирішили не вдаватися.

Уже після зникнення Ірини, слідчі мали взяти контакти винуватця ДТП — Дмитра Россошанського, його родичів і друзів. Вони потрібні для вивчення трафіку, щоб зрозуміти, кому вони телефонували і де знаходилися під час викрадення Ірини та її вбивства.

Крім того, необхідно було звернути увагу на слова Анастасії Ноздровської. Вона розповідала, що Россошанський має серед своїх знайомих схильних до кримінальної діяльності, наркозалежних осіб. З ними він розпивав алкогольні напої у кафе. У першу чергу, саме їх необхідно було перевірити на причетність до скоєного злочину, а не людей з близького оточення Ірини. Я маю на увазі її колишнього нареченого Віталія Сергеєва. Коли трапляється подібна біда, говорять: скажи який мотив — і я скажу, хто вбивця. Жодного мотиву для позбавлення життя Ірини Ноздровської у Віталія Сергеєва не було. Правоохоронцям треба працювати методом виключення над усіма імовірними темами для мотивації вбивства. Бо з них можуть виникнути особистісні претензії, конфлікти і непорозуміння.

Але, в першу чергу, правоохоронці мали б відпрацювати наявні конфліктні ситуації. Тому ще раз наголошую: їм слід було звернути увагу на наркозалежних, про яких розповідала Анастасія Ноздровська. Саме ці особи могли стати виконавцями злочину. Сьогоднішні можливості мобільного зв’язку дають спосіб дізнатися не тільки місце знаходження людини, але і маршрут її пересування. Крім того, правоохоронці мали перевірити алібі кожного з підозрюваних. Починаючи від осіб, які погрожували, закінчуючи ймовірними виконавцями — кримінальними елементами.

Правоохоронці також були зобов’язані встановити хто з можливо причетних до вбивства осіб з оточення і близьких людей Россошанського має транспортні засоби. Ці машини треба було вилучити і поставити на штрафмайданчик та вжити заходів до ретельного їх огляду. А потім призначити криміналістичну експертизу на предмет виявлення волокон одежі Ірини на сидіннях автівок підозрілих осіб. Також необхідно провести ґрунтознавчу експертизу в автомобілях на предмет виявлення слідів юристки на килимках та в інших місцях транспортних засобів та її можливих біоматеріалів.

— Зараз у поліції та Генеральної прокуратури дуже низький авторитет в очах громадян. Тобто, ці відомства мають докласти усі зусилля, аби розкрити справу, пов’язану з загибеллю Ноздровської?

— Я вважаю, що резонанс дуже серйозний, бо Ірина — правозахисниця. Коли вона зникла, я не почув жодних заяв від керівництва держави. Їх не було і після її загибелі. Однак президент є гарантом Конституції і прав громадян. Тому, на мою думку, Порошенко мав би виступити із заявою на захист конституційних прав уже загиблої Ірини та її родичів. Мені дуже неприємно і соромно слухати скиглення радників і окремих керівників підрозділів МВС, які нічого не гарантують. Що це за безвідповідальні заяви? Якщо ви нічого не гарантуєте громадянам, що тоді ви робите у посадових кріслах? Ви зобов’язані гарантувати безпеку кожній людині. Подібні заяви межують з халатністю, яка карається за законом. Ми розуміємо, що ні влада, ні Національна поліція не здатна читати думки громадян і вгадувати наміри щодо їх злочинної діяльності. Але МВС має гарантувати безпеку кожній людині. Вони зобов’язані працювати на випередження і ретельно розкривати злочини.

— Чи не здається Вам що реформу правоохоронних органів провели, але змінилася тільки назва, а суть залишилася старою.

— Згоден на всі сто відсотків. Має працювати цілий сервіс з обслуговування громадян, який гарантуватиме їхню безпеку і розкриватиме злочини. Але такого механізму немає. Для розкриття даного злочину не треба збирати слідчих зі всієї України, це мають бути кваліфіковані представники місцевих органів поліції.

Коли я працював слідчим, за першу ніч після вбивства складав до 12 постанов про призначення різних експертиз, залежно від тяжкості справи. Я б порекомендував уважно перевіряти всіх причетних до вбивства Ірини людей, навіть якщо їх 20 осіб. Необхідно уважно придивлятися, чи немає у них на тілі подряпин, які зробила жертва під час захисту. Експерти мають вилучити у них піднігтьовий вміст і перевірити його на наявність залишків біоматеріалу (слідів крові та ін.) Ірини. Навіть після миття рук він не може повністю зникнути.

— Оскільки вбивство Ірини Ноздровської відбулося неподалік від Києва, чи не здається Вам, що українська столиця — небезпечне місто?

— Зараз скажу вам можливо банальну річ: будь-яка столиця — це мегаполіс. Зрозуміло, що у таких містах відбувається скупчення кримінальних елементів. А надто в умовах, коли на Донбасі йде неоголошена війна з Росією.

На превеликий жаль, в Україні знищили роботу оперативних служб. Під час так званої реформи, розформували підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю. Між іншим, вони мали бази даних та напрацьований досвід контролю за злочинцями. Коли кримінальні елементи знають про непрофесійність оперативних служб, вони можуть навіть приїздити пачками, а потім робити свої брудні справи. Вони розуміють, що їх важко виявити. Але злочинці не «володарюють» там, де є професійні оперативні служби.