Сергій Кондрюк: влада свідомо не бажає вирішувати питання заборгованості зарплати

Для шахтаря Володимира Бугайова голодування біля будівлі мерії Павлограду закінчилося госпіталізацією. Він разом зі своїм колегою Андрієм Карпенком вдався до таких заходів через порушення на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Чоловіки протестують проти низької заробітної плати і нехтувань правилами техніки безпеки на шахті. Вони вдалися до голодування також через ігнорування власником підприємства законних вимог незалежної профспілки та протиправного звільнення її членів. Що змушує людей вдаватися до настільки радикальних кроків, погодився розповісти i-ua.tv експерт з трудових і соціальних питань Сергій Кондрюк.

У нашій країні відбувається парадоксальна ситуація, — говорить Сергій Кондрюк. — Практично у всіх регіонах на багатьох підприємствах порушується конституційне право громадян на своєчасну і повну оплату праці. Однак органи влади демонструють бездіяльність. Саме це і спонукає людей до проведення страйків, або навіть до застосування таких радикальних засобів як голодування.

— Про що свідчить такий стан речей з невиплатами заборгованості?

— Я можу виділити три ознаки. По-перше, влада свідомо не бажає вирішувати питання заборгованості заробітної плати. Мова йде не лише про існуючу верхівку, але і про всіх її попередників. Бо, маючи потужний репресивний механізм, позбутися заборгованості по оплаті праці — справа кількох днів.

По-друге, судова влада є надзвичайно лояльною до порушників конституційного права. Ніхто не може навести жодного прикладу, коли засудили тих, хто фактично вкрав у людей зарплату, а їх майно продали з молотка, щоб повернути гроші найманим працівникам.

По-третє, парламент і в цілому держава дискримінують людину праці. Я маю на увазі надзвичайно жорсткі санкції для боржників. Варто громадянину вчасно не сплатити кошти за електрику, чи податки, як на нього будуть накладені санкції. Подивіться, як держава чітко і жорстко забирає ці гроші. Однак подібних штрафів немає для підприємств-боржників заробітної плати. Це — система дискримінації людини праці.

Також, хочу додати, що і влада, і бізнес грішать не тільки перед суспільством і законом, але і перед Богом. Однією з Десяти заповідей є «не кради». Однак бізнес і влада вирішили нею знехтувати. У результаті, громадяни не лише не мають засобів на одяг та лікування, але й інколи не можуть знайти кошти, щоб прогодувати свою родину. Це є великим злочином, на який вперто не звертає увагу так звана політична еліта.

— Як зупинити наступ на таке конституційне права громадян як своєчасна оплата праці?

— Це не просто наступ, це довготривала системна дія всіх трьох гілок влади. На жаль, я б давав ще і частину четвертої гілки. Деякі ЗМІ розповідають про скрутний стан бізнесу, його проблеми з виживанням і можливістю виплачувати працівникам нормальну своєчасну зарплату. Однак журналісти чомусь не звертають увагу на людей, які не можуть отримати чесно зароблені гроші. Як із цим боротися? Треба вжити кілька необхідних дій.

Перше.

Прийняти чітку норму закону, яка б фіксувала за кожен день затримки зарплати подвійну, чи навіть потрійну компенсацію у вигляді ставки рефінансування НБУ. Тоді б власники бізнесу не клали викрадені в людей гроші на депозити. Такі законодавчі нововведення дозволили б працівникам отримати принаймні часткову компенсацію за всі негаразди, з якими їм довелося зіткнутися.

Друге.

Майно роботодавця, який за невчасно сплачену зарплату не бажає надавати компенсацію, необхідно продати. Слід припинити практику, коли за заборговані кошти, у кращому разі, купляються верстати для виробництва і ремонтуються приміщення, а в гіршому — представники бізнесу витрачають їх на дорогі автівки, або їдуть на курорти. У цей час працівники смокчуть пальця і дивилися у голодні очі своїх дітей.

Третє.

У період так званого реформування судової системи, необхідно покласти край дискримінації у покаранні за правопорушення, пов’язане з несвоєчасною виплатою зарплат. Це доволі серйозне правопорушення, на яке має бути жорстка реакція.

Четверте.

Профспілки мають захищати права найманих працівників. Досить дивною є ситуація, коли на підприємстві є борги по заробітній платі, а профспілкові діячі разом з представниками бізнесу агітують людей потерпіти. Західні профспілки просто не розуміють, як правозахисна організація може діяти фактично не на боці людини праці.

П’яте.

Наймані працівники самі мають подбати про захист своїх прав. Дуже дивно спостерігати, коли вони через три місяця або через півроку невиплати зарплати починають шукати правди. За цей тривалий час, підприємство може штучним шляхом збанкрутувати.

Тому, якщо зарплату затримали хоча б на один день, необхідно вимагати від роботодавця відповідних документів про факт заборгованості. Далі інформувати інспекцію праці, а потім звертатися до суду щодо повернення грошей. Бо чим пізніше працівник звернеться до органів феміди, тим пізніше він отримає своєї законні кошти. Може трапитися так, що коли він нарешті на це наважиться, ліквідного майна на підприємстві не залишиться, а його борги спишуть.

На мою думку, в Україні необхідно створити фонд гарантування виплат заробітної плати. Не може бути такого, щоб злочинці займалися штучним банкрутством, а весь тягар фінансових негараздів поклали на добросовісних працівників. Держава має повернути людям зарплати, а потім шукати правопорушників і вимагати у них відшкодування збитків, які зазнав фонд.