Колишній боєць «Дніпра-1»: Береза незаконно списував зброю

Колишній начальник служби озброєння, заступник командира батальйону «Дніпро-1», полковник у відставці, кандидат технічних наук Володимир Лендич змушений доводити факт своєї служби у частині МВС через суд. У 2014 році з початком путінської навали йому виповнилось 66 років. Але незважаючи на це, він як високо кваліфікований військовий не міг залишитися осторонь. Володимир Лендич разом з десятками патріотів, яких у ВСУ не взяли за віком, подав документи у добровольчий батальйон, щоб захистити свою країну.

Саме із таких бійців, переважно офіцерів запасу, він наприкінці квітня 2014 року сформував підрозділ охорони у «Дніпрі-1». Його призначили командиром і начальником служби озброєння. Підрозділ охорон забезпечував отримання зброї і боєприпасів на весь батальйон із складів ВСУ, їх облік, охорону і видачу в підрозділи «Дніпра-1». Також його бійці забезпечували цілодобову охорону приміщення обласної адміністрації.

Упродовж 2014−2015 років Володимир Лендич виїздив на фронт в район Пісків, та Олександрівки Донецької області для виконання бойових завдань. Він забезпечував відбір, завантаження і транспортування із складів ВСУ у Західній України 30 транспортерів МТЛБ. Але за документами виявилось, що ні Володимира Лендича, ні його підрозділу охорони у батальйоні, а тепер вже в полку ніколи не було.

«Я звернувся до представників «Дніпра-1» з проханням дати мені довідку про те, що я проходив службу у цьому підрозділі, — говорить Володимир Лендич. — Але мені відмовили. Мовляв у «Дніпрі-1» я ніколи не служив, а мої слова про участь в підрозділі — лише фантазії. Однак, це все неправда.

Після прийняття документів у відділі кадрів сказали, що нас оформили юридично. Тоді у підрозділі охорони батальйону знаходився 21 боєць. Ми відповідали за безпеку Дніпропетровської ОДА, розписувалися за отриману зброю і зарплату. Ми вважали себе бійцями підрозділу. В Україні була тривожна ситуація, ми всі чекали на розширення бойових дій. Тому, бігати і перевіряти, чи нас дійсно оформили можливості не було. Тим паче, я працював по 10 — 12 годин на добу. У мене фактично навіть не було часу для відпочинку. Але зустрічаючись з керівництвом, обласного управління МВС, у тому числі і з генералом Глуховерею, я і гадки не мав, що я та інші бійці підрозділу охорони не оформлені", — розповів про ситуацію Володимир Лендич.

Але відсутність офіційного працевлаштування у підрозділі не завадила комбатові Юрію Березі доручати Володимиру Лендичу отримання та перевезення боєприпасів і зброї. У колишнього начальника озброєння «Дніпра-1» залишилися відповідні документи за підписом командира. Так, 10 вересня він просив у начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області Віталія Глуховері для забезпечення підрозділів батальйону в зоні АТО передати 5 кулеметів РП-46, 40 штук пістолетів Форт — 14 ТП, сто по гранат РГД-5 та РГО, патрони і найрізноманітніші набої. Одержувачем за документом був ніхто інший, як Володимир Лендич.

«Виявляється, люди, що юридично не мали жодного відношення до батальйону «Дніпро-1», отримувала зброю і виконували бойові завдання, — говорить Сергій Павленко — представник Володимира Лендича в суді. — Володимир, отримуючи вантажівки зі зброєю для батальйону, не мав ніякого відношення до підрозділу і був повністю громадською людиною, — сказав він.

«Теоретично, якби цю зброю ми вивезли на продаж, то жодної юридичної відповідальності не несли, — констатує Володимир Лендич. — Бо за документами ми не мали ніякого відношення ні до підрозділу, ні до МВС. Звісно, це все відбувалося не без вказівки Берези. Він перед нами ставив завдання і давав розпорядження», — впевнений він.

Поки Володимир Лендич та його побратими виконували завдання, Юрій Береза списував зброю та займався незаконним збагаченням.

«У нас з Юрієм Березою сталася сварка, — говорить колишній заступник командира батальйону"Дніпро-1». — Він незаконно списав частину озброєння батальйону. Я коли дізнався про це, подав рапорт Віталію Глуховері. Після цього відкрили кримінальну справу про розкрадання великої кількості озброєння. Я сказав Юрію Березі, що більше не можу з ним працювати. Потім, разом зі мною за один день звільнився весь підрозділ охорони. Це відбулося 21 листопада 2014 року. Але Юрій Береза нас кинув на гроші, нам не заплатили заробітну плату за останніх два місяці роботи. Пізніше я працював у «Дніпрі-1″ цивільним фахівцем. Так продовжувалося до лютого 2015 року, поки я не звільнився. Тепер мені треба довести через суд нашу участь у батальйоні. Крім того, я хочу захистити права своїх колишніх підлеглих, у яких Юрій Береза фактично вкрав гроші», — сказав Володимир Лендич.

Аби бійцям таки виплатили заробітну плату, він звертався до керівництва полку — почесного командира Юрія Берези і комбата В’ячеслава Печененка. Однак ця спроба виявилася безрезультатною. Керівники «Дніпра-1» відповіли, що грошей не буде, бо взводу охорони підрозділу юридично не існувало. У липні 2015 року, в пошуках правди Володимир Лендич написав листа тодішньому керманичу обласного МВС Ігореві Репешку, але звернення так і залишилося без відповіді.

Тому у 2016 році він вирішив довести факт свого перебування у батальйоні через Бабушкінський районний суд Дніпра. Проте суддя Елеонора Женеску відмовила колишньому бійцю у відкритті провадження. Мовляв, справа є непідсудною для суду загальної юрисдикції. На її рішення Володимир Лендич подав скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області. Там її задовольнили, зобов’язавши Бабушкінський суд почати розгляд. Позов Володимира Лендича за розподілом знову потрапив до Елеонори Женеску: нібито вона спеціалізується на подібних справах. Зараз справа слухається по суті. Бойові побратими Володимира готові підтвердити його участь у полку в суді.

Варто звернути увагу також на персону судді Женеску. Її батько В’ячеслав є головним архітектором Луганська і надавав допомогу бойовикам терористичного угрупування «ЛНР». Як стало відомо з відкритих джерел, Елеонора Женеску до початку війни працювала суддею в одному з районних судів Луганська. Потім вона переїхала до Дніпра, але продовжує володіє в окупованому місті квартирою площею, 76,1 кв.м. і гаражем площею 22 кв.м. Змінити суддю Володимир Лендич, на жаль, не може. Бо рішення про відвід буде приймати сама Елеонора Женеску.