Сергій Кондрюк: субсидія — це афера віку

У Міжнародному валютному фонді пропонують Україні зробити ціни на газ ринковими. Такою є одна з основних умов для завершення четвертого перегляду програми розширеного фінансування МВФ і виділення нашій державі траншу кредиту. Про це повідомив голова представництва Міжнародного валютного фонду в Україні Йоста Люнгман. Однак чергове підвищення цін вкотре вдарить по добробуту українців, адже наші громадяни і так отримують порівняно з європейцями досить низькі заробітні плати. Як у цій ситуації має діяти український уряд, i-ua.tv погодився розповісти експерт з трудових і соціальних питань Сергій Кондрюк.

— МВФ вимагає від українського уряду підвищити ціни на газ до ринкового рівня. Чи є такі вимоги адекватним? Адже не варто забувати, що в Україні найнижчі заробітні плати в Європі.

— Хоча зараз і не модно згадувати радянський період, але тоді політика ціноутворення базувалася на основі енергоносіїв. Іншими словами, чим вони дешевші, тим меншою буде вся вартість виробленої продукції. Це дозволило тримати ціни у СРСР на доволі низькому рівні. Зараз ми відмовилися від такої політики і заклали спіральне зростання цін, підвищуючи вартість газу, електрики і т.д.

З одного боку, подібний підхід має право на існування. Одна для його запровадження необхідно обґрунтувати зростання тарифів. На сьогоднішній день, суспільство так і не має адекватної відповіді, чому вони настільки високі. Нам демонструють якісь формули, на кшталт, «Ротердам+». А це зумовлює виникнення питання: «Якщо існують формули для визначення цін і тарифів на енергоресурси, чому немає чогось аналогічного для зарплат?». Якби у формулі підвищення зарплати чітко прописали вартість цих енергоносіїв, то пересічному українцеві було б байдуже, які встановлює тарифи держава. Він би знав, що йому вистачить зароблених грошей не тільки на комуналку, але і на гідне життя.

Але, зараз відбувається страшний перекіс. На верхах хочуть, аби олігархи отримували надприбутки, а кінцевий споживач-українець мав різко обмежити доступ до необхідних енергоресурсів. Або як варіант — йшов з протягнутою рукою до держави і вискиглював в неї субсидію. Для країни, яка за Конституцією є соціальною, ні перший, ні другий варіанти є неприйнятними. На моє глибоке переконання, ця цінова політика є гібридною і призведе до чергових катаклізмів. Вона повністю неспроможна розв’язати соціально-економічні проблеми.

— Чи не здається Вам, що субсидія — це перекачування грошей до кишень олігархів?

— Це не просто перекачування. Субсидія — це афера віку, оскільки до кишень олігархів потрапляють гроші з державного бюджету. Наша влада встановила штучно завищені тарифи, а потім компенсує з бюджету країни гроші за субсидії приватним особам.

Тема енергоносіїв — то взагалі окрема розмова. Наприклад, левова частка лічильників на газ є фейковими. Вони рахують лише куби. Але куби чого? Газу, повітряної суміші, чи негорючих енергоносіїв? Вони мали б рахувати гікокалорії і показувати теплоємність газу, яку буде отримано під час згорання. На сьогоднішній день, вони крутять лише куби, і людина, що раніше кип’ятила чайник за 5 хвилин, те ж саме робитиме за 10. Подібна ситуація відбувається і з батареями. Вони можуть бути взагалі холодні. Але тим не менш, нараховується плата за воду, яку по них проганяють, але з її теплоємністю потрібно ще розібратися.

Тому наголошую: не можна говорити про державну політику ціноутворення, виходячи з інтересів однієї сторони. Я маю на увазі наших олігархів. Необхідно враховувати інтерес і тих, хто видобуває, і тих, хто постачає, і тих, хто споживає. В іншому випадку, монопольний тиск однієї зі сторін призводить до катаклізмів, які ми маємо сьогодні.

— Як мав би діяти патріотичний уряд у відповідь на вимогу МВФ підвищити ціни?

-Я вже не раз зіткався з інформацією про те, що МВФ не вимагає таких конкретних речей. Він питає, коли і яким чином Україна буде повертати кредити. Тому, питання вартості газу і вимога МВФ щодо підвищення тарифів є вторинними. На першому місці для влади повинна бути гідна зарплата для українців. Завдяки своїй праці вони мають заробляти гроші, яких вистачатиме на себе, членів сім’ї та заощадження, а також, як сказав президент, на польоти у Відень на каву і відпочинок на Мальдівах.

Патріотичний уряд мав би відреагувати на вимоги МВФ адекватним зростанням заробітної плати, аби пересічний українець не відчув цінового шоку. Ми його і так вже пережили у 2014 та 2015 роках. Коли зарплата буде достатньою для оплати тарифів без субсидій — на цьому можна ставити крапку. На мою думку, тільки непатріотичний уряд може тримати у постійному шоці своїх громадян.

— Які у Вас є рекомендації?

— Вони дуже прості. Паралельно з визначенням рентабельності вироблення і постачання газу, має існувати формула рентабельності праці українців. Зарплата при нових тарифах має забезпечити громадянина так, щоб він не просив субсидій.

Ірина Сатарова