Ігор Токовенко: українським працівникам зараз потрібно вирівняти заробітну плату з німецькими

Учасники найбільшої німецької профспілки «IG Metall» змогли домогтися скорочення робочого тижня при збільшенні та збереженні заробітної плати. Тепер працівники металургійної та машинобудівної галузей на території землі Беден-Вюртемберг витрачатимуть на роботу 28 годин замість 35. Щоправда, це стосуватиметься лише людей, які мають маленьких дітей та родичів похилого віку. Керівник Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської профспілки «Свобода Праці» Ігор Токовенко погодився розповісти i-ua.tv про запоруку успіху німецьких трударів і вірогідність поширення подібної практики в Україні.

— Чи здатна перемога членів профспілки «IG Metall» у Німеччині перерости у загальноєвропейський тренд?

— Так, але поки угода діятиме виключно на землі Беден-Вюртемберг і тільки по відношенню до працівників металургії та машинобудування. Експерти сподіваються на поширенні таких правил і на решту території Німеччини, а також на інші галузі виробництва. А оскільки ринок праці є глобалізованим, цей тренд перейде і в інші країни світу. Якщо раніше лідером змін трудового законодавства і скорочення робочого часу були держави Скандинавії, то зараз пальму першості отримала Німеччина. Поки що у жодній країні світу немає 28-годинного робочого тижня. Правда, у Німеччині мова не йде про зміну стандартів. Норма робочого тижня, яка становить 35 годин, залишається у силі. Після перемоги профспілки, право на скорочений робочий тиждень строком на два роки отримають певні категорії працівників. Їх можна назвати людьми з сімейними обов’язками. До цієї категорії відносять особи з маленькими дітьми та літніми родичами, що потребують догляду. Саме необхідністю приділяти більше часу для родинних потреб і мотивувалося введення 28-годинного робочого тижня. Після цих змін утворилися три категорії найманих працівників.

— Що це за категорії?

— У зв’язку з тим, що певна кількість працівників переходить на скорочений графік, роботодавець зможе набирати людей за контрактами на 40-годинний робочий тиждень. Це можна назвати кроком назад, бо у ФРН в даній галузі є норма 35 годин. Тому, зараз слід говорити про утворення на землі Беден-Вюртемберг трьох категорій працівників: тих, що працюють по 28 годин, людей без сімейних обов’язків, які матимуть графік у 35 годин на тиждень і осіб, що працюватимуть 40 годин за строковими контрактами.

Звісно, аналізуючи появу таких трьох категорій, можна говорити про певну нерівність, бо остання з них опинилася у гіршому положенні по відношенню до інших. Однак, ці люди знаходяться у кращому становищі, ніж були, тобто — ніж безробітні. До речі, за статистикою, у Німеччини не мають роботи близько 9% громадян. Але, якщо такі зміни запровадять по всій території ФРН, їх кількість зменшиться до кількох відсотків. Це призведе про скорочення тиску на кожне робоче місце. Наймані працівники відчуватимусь себе вільніше у боротьбі за свої інтереси, бо за їх спиною стоятиме менше конкурентів. Крім того, державі не треба буде платити таку кількість виплат особам, які мають статус безробітних.

— Що Ви можете сказати ще про вимоги профспілки?

— Вимоги по зарплаті у німецьких страйкарів були другорядними. Вони навіть можуть здаватися українцям смішними. Німецька профспілка вимагали підвищити зарплату на 6%. На мою думку це свідчить про колосальну нерівність у сфері оплати праці у різних країнах світу. Вона залежить від того, в якій частині капіталістичної світ-системи знаходиться та, чи інша держава. Наприклад, Німеччина розташована у її центрі. Україна ж ще 5 — 10 років тому була напівпереферією капіталістичної світ-системи. Зараз ми якщо не двома, то принаймні однією ногою скотилися до рівня периферії. На жаль, в Україні найдешевші робоча сила і ресурси. За рахунок їх знецінення нерідко забезпечується в країнах центру та напівпериферії вищий рівень оплати праці і надприбутки.

На мою думку, українським працівникам зараз потрібно вирівняти заробітну плату з німецькими. Робітники підприємства «АрселорМіттал», яке знаходиться у Німеччині отримають тисячі євро, а підприємства, що розташоване у Кривому Розі — сотні. Тому, на нашому порядку денному має бути підвищення зарплати не на 6%, а у 6 разів. Більше того, тоді корпорації не будуть отримувати такі великі надприбутки.

Німці вирішили скоротити робочий тиждень, бо їм треба гроші не тільки заробити, але й витратити, наприклад, на відпочинок, саморозвиток, навчання, дозвілля і подорожі. 40-годинний робочий тиждень цього не дозволяє. Він дає можливість відновитися від роботи, щоб потім приступити до неї.

— Чи мають українці перейняти досвід профспілки «IG Metall»?

— Так, ми як і німці повинні боротися за скорочення робочого тижня. Це дасть людям не тільки працювати, але й жити. Як я уже казав, такі заходи зменшать надприбутки корпорацій та безробіття. Але ми маємо поставити перед собою завдання, за які ще не взялися наші колеги з Німеччини. Нам варто боротися за участь найманих працівників в управлінні підприємством і розподілі його прибутків. Вони колективно мають стати його співвласниками. Такі заходи продемонструють наявність справжніх партнерських відносин між роботодавцями і трудовим колективом. А поки розмови про їх рівність є лише порожньою балаканиною. Потрібно мінімум 30% акцій підприємства віддати трудовому колективу, і тільки тоді можна говорити про спільність інтересів роботодавців та найманих працівників.

— На Вашу думку, як і чому працівникам, що об’єдналися у профспілку «IG Metall» вдалося досягти таких успіхів?

— Дійсно, більшість працівників металургії і машинобудівного сектору об’єднані у профспілку з величезним рівнем солідарності. Люди відчувають себе спільнотою і організацією. Їх більше двох мільйонів, вони мають фінансовий і організаційний ресурс, кваліфікованих юристів і власні профспілкові ЗМІ. Їхнє досягнення не є наслідком стихійного виступу, воно — результат добре організованої роботи. Саме тому, я б не радив мати ілюзії щодо успіху стихійних протестів. Тільки через дієву профспілку, можна отримати подібний результат, як у Німеччині. Українські трударі також мають усвідомити, що немає нічого нереального. Якщо наші вітчизняні профспілки доведуть свою надійність, а працівники об’єднаються в їх лавах, ми також отримаємо подібні результати.

— Коли тренд зі зменшення робочого тижня дійде до України?

— Він уже у нас актуальний. За кілька тижнів до перемоги «IG Metall» працівники «Криворіжсталі» у межах процедури колективно трудового спору зібрали більше половини підписів трудового колективу цеха Блюмінг. Вони висунули умови перед роботодавцями про встановлення 30-годинного робочого тижня і заробітної плати на рівні 30 тисяч гривень. Тому, можна говорити, що тренд на скорочення робочого часу вже увійшов і в Україну. Скориставшись німецьким успіхом, ми у переговорах з роботодавцями будемо абсолютно серйозно обговорювати вимогу зменшення робочого часу і збільшення заробітної плати. Думаю, у майбутньому цей рух пошириться і на інші українські підприємства.