РЕВОЛЮЦІЯ МАЄ ЗНИЩИТИ СВОЇХ ДІТЕЙ-ОЛІГАРХІВ!
Незважаючи на викликану численними діями влади затяжну соціальну апатію, розчарування, депресією та повну дезорієнтацію, суспільна жага до Гідності й Справедливості вже скоро розпалить нашу незавершену Революцію!
Якою воно буде за своєю суттю, характером та найголовніше — до чого призведе у кінцевому підсумку, передбачити не складно. Необхідно лише згадати, що в основі повстання 2013−14-х було прагнення поваги до Людської Гідності.
Отже, наприкінці 2014 року в деформованих суспільно-економічних відносинах між правлячим класом і нами, населенням, яке поступово перетворювалося в свідомих громадян, з’явилась духовна й матеріальна прірва недовіри та несприйняття, яка остаточно розколола стратегічні цілі суспільства й влади. Ми прагнули сформулювати свої нові принципи взаємовідносин і жити за ними, а нам, як рабам, підсовували віджилі неофеодальні взаємини, цей анахронізм почилого в бозі «совка»… Тому коли захід вже під час Революції Гідності манив привабливими «європейськими цінностями», ми клюнули на цю нову блешню не усвідомлюючи, що європейські цінності виникають з принципово інших соціально-економічних відносин, зі справжнього громадянського суспільства як основи цих відносин. Наші західні «стратегічні партнери» сором’язливо замовчували той факт, що Свобода без соціальної справедливості перетворюється в кричущу Несвободу, а реалізація будь-яких європейських цінностей несумісна з засиллям правлячого олігархічного режиму — цього анахронізму кінця Х1Х сторіччя, який заперечує сучасні загальнолюдські цінності; що суспільство, шахрайськи позбавлене власності (привіт ваучерній приватизації 90-х) ніколи не створить справжніх ринкових відносин як передумови для цивілізаційного розвитку. І таких прикладів свідомого одурманення нас можна наводити чимало.
Такий розвиток подій призвів до того, що ми, вийшовши з-під «опіки» Московської імперії, впевнено попрямували під таку саму «опіку» Заходу. З тією різницею, що Москва використовувала брутальний адміністративно-політичний силовий тиск, а Берлін і Вашингтон «тихою сапою» задіяли економічні важелі та маніпулятивні технології моделювання красивої картинки «європейської України», наобіцяли різних «безвізів» і «євроінтеграцій», а фактично проводять політику неоколоніалізації, знищуючи руками наших олігархів індустрію, науку, освіту, охорону здоров’я і залишаючи натомість сільське господарство як найпростішу ланку виробництва з найнижчою доданою вартістю. Коротше, під гучні гасла реформ нам нав’язується те, що принципово не робила жодна з розвинених країн — нищення власної виробничої інфраструктури. Дивіться, всі розвинені країни мають завершену структуру промислової піраміди:
1. Сільське господарство
2. Добувна промисловість
3. Переробна промисловість
4. Машинобудування
5. Високі технології
Це основа цивілізаційного розвитку.
А тепер дайте відповідь: якщо рух від 1-го до 5-го називається цивілізацією, то як назвати рух від 5-го до 1-го?
Правильно, ДЕГРАДАЦІЯ. І таку політику, за підтримки як західних, так і російських «консультантів» проводили всі українські президенти й уряди з 1991-го року!
Якщо Москва, з рецидивістом Януковичем стримувала наш розвиток через корупційні схеми Газпрому і Митного союзу, то в недалекому 2014 році, в результаті олігархічного консенсусу та змови Європейських країн, нам були підсунуті вимоги МВФ та «реформи», які почала впроваджувати постмайданна псевдо еліта. Мета цієї еліти, на чолі з Порошенком, Яценюком, Тимошенко, Гройсманом й іншими «достойниками», проявилась дуже швидко: виключно особисте збагачення себе та найближчого оточення за рахунок нещадного нищення решток економіки України, а Європейський Союз отримав неабиякі дивіденди у вигляді нееквівалентного обміну за рахунок нав’язування Україні своїх правил гри. Зважте, нав’язування під виглядом блага залучення до «європейських цінностей».
У результаті такої запроданської політики нашої «еліти» програло українське суспільство, яке, на вигоду для купки олігархів, перетворили на жебраків та злидарів, а омріяну на крові Героїв Небесної Сотні нову країну, опустили до рівня бананового сировинного придатку, позбавленого бодай найменшого шансу на світлу перспективу. І в цьому контексті війна на сході країни є важливим фактором відволікання уваги суспільства від серйозних соціально-економічних проблем: «Які соціальні проблеми, у нас же війна!», — не втомлюються повторювати можновладці, прикриваючи чергові грабіжницькі оборудки на користь олігархів та їх кураторів зі Сходу й Заходу.
Тому відповідь на питання: «Коли закінчиться війна на сході?» на сьогоднішній день однозначна: «При нинішній „еліті“ — ніколи!»
Метою Повстання Революції Гідності було повернути суспільству честь, гідність та особисту віру в побудову нової системи соціально-економічних та суспільно-політичних відносин, як основи омріяної країни. Стражданнями всього суспільства — і на той момент це завдання було виконане частково — ми знищили одного дракона, але натомість посадили собі на шию іншого. Нам не потрібні дракони на шиї. Нам потрібні суспільні відносини на засадах справедливості й поваги до людської гідності — поваги в гуманітарному, історичному й економічному сенсі. Без цього жодні перспективи українського цивілізаційного розвитку виявляться марними.
Геть правлячий олігархат! «Так!» — новій системі справедливих соціально-економічних відносин!
http://i-ua.tv/, http://gforum-ua.org.ua/, http://www.nau.inet.ua/, https://www.facebook.com/Narodna.Initsiatyva/ та інших працювала над тим, щоб подальші етапи Революції були осмисленими і конструктивними, щоб суспільство могло побачити цілісну і найкоротшу дорогу до побудови омріяної країни. Але допоки не вирішене питання ліквідації олігархіту та проведення справедливої реприватизації колишньої державної власності, поки не введені в правління державних корпорацій представники трудових колективів з рівним правом голосу, коли на сході гинуть наші патріоти, а політики набивають кишені на контрабанді — годі говорити про повагу до ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ в Україні!
Саме з цього має розпочатися справжня Українська національно-визвольна революція!
