Фермер Федір Шолудько: у системі виробничих кооперативів гроші стануть непотрібними

Фермер Федір Шолудько пов’язує ці процеси із прив’язкою української гривні до курсу американського долара. Також на його думку, гроші поступово відійдуть у небуття. Цьому сприятиме перехід до системи виробничих кооперативів, які складатимуться з домогосподарств. Однак, варто зауважити, що редакція i-ua.tv може не поділяти точку зору спікера. Наш сайт — майданчик для дискусій та вільного висловлювання думок.

Чергове підняття пенсій і мінімальних заробітних плат спровокувало зростання цін та збільшення цифр у квитанціях за комунальні послуги. Фермер та агроном Федір Шолудько пов’язує ці процеси із прив’язкою української гривні до курсу американського долара. Також на його думку, гроші поступово відійдуть у небуття. Цьому сприятиме перехід до системи виробничих кооперативів, які складатимуться з домогосподарств. Однак, варто зауважити, що редакція i-ua.tv може не поділяти точку зору спікера. Наш сайт — майданчик для дискусій та вільного висловлювання думок.

— Долар і гривня. На Вашу думку, чому зв’язок між ними є недоречним?

— Це справа не сьогоднішнього дня. Долар прив’язаний до гривні ще з 90-х років ХХ сторіччя. До речі, його курс не тільки впливає на нашу девальвуючу національну валюту, але і на життя рядового українця. Ми маємо розуміти, що грошова одиниця гривня — лише еквівалент обміну. Іншими словами, товар має мінятися на товар. Ринок автоматично реагує на всі процеси, які відбуваються в економіці. Тому, гривня матиме тільки тоді стійке положення, коли вироблятиметься удосталь товару національного походження.

На жаль, в Україні зараз рівень життя та економіка падають, а деякі громадяни живуть за межею бідності. Однак, уряду треба звідкілясь брати кошти на виплати пенсій і виконання різних соціальних програм. Тому, він звертається до МВФ по кредит. А потім, вмикається станок для друкування гривень, що не вистачає. Після цього відбувається поетапне зростання долару. А разом з ним ростуть ціни на товари народного вжитку та комунальні платежі. На перший погляд здається, ніби громадянам підвищили заробітні плати і пенсії, але насправді, це провокує подальше збільшення цін.

У 2014 році почалася війна, економіка впала приблизно на 30%. Однак, на мою думку, ВВП знизилося не через бойові дії на Донбасі. Експортні операції проводять олігархи, які не сплачують податків. Більше того, український народ, на сьогоднішній день, живе за рахунок великого і малого бізнесу та фізичних осіб-підприємців. Саме вони перераховують гроші до державного бюджету України. Виходить, що народ годує себе сам, а олігархи, продаючи продукцію, складають кошти у власну кишеню.

На жаль, економічного зростання, про яке говорить Володимир Гройсман, сьогодні немає. За словами прем’єр-міністра, нібито 2% ВВП дали можливість підвищити пенсії у 2017 році. Але це не так. Якщо ці відсотки перевести у кошти, буде приблизно 20 мільйонів гривень. Їх вистачило б хіба що на одноразове забезпечення пенсіонерів. Тому, уряд заклав у державний бюджет долар на рівні 31 гривні і в чергове ввімкнув станок. Виходить, що ці гривні підтверджені не товаром, а доларом. А він — лише грошова одиниця. Надруковані гривні віддали бідним людям на пенсії. Вони задоволені пішли на ринок, а там — зростання цін. У результаті таких соціальних програм, народ отримав знецінені гроші-фантики.

— Отже, гривня жодним чином не має бути залежною від долару?

— Ні. Якщо нам потрібно щось закупити за кордоном, ми можемо просто піти у банк і обміняти валюту. Однак це називатиметься не торгівлею, а звичайною обмінною операцією. Якщо гривня на 100% буде забезпечена вартістю товару, то долар відповідатиме одній українській валюті.

Наголошую: грошова одиниця є еквівалентом обміну. Вона не є багатством. Тому, долар не товар, а звичайний папірець. Я розробив схему кооперації. Мова йде про об’єднання домогосподарств у виробничі кооперативи. У їх середині люди мають відмовитися від грошової одиниці взагалі. Тобто, особи, які виробляють ресурси: хліб, масло, м’ясо і т.д. можуть їх брати безкоштовно. Отримати доступ до продуктів мають право тільки члени кооперативу. Для цього потрібно ввести спеціальну карткову систему. А все, що із виробленого залишиться зайвим, можна міняти в інших кооперативів на потрібні ресурси навіть з використанням грошової одиниці.

Чому я дійшов до таких думок? Наприклад, візьмемо саме звичайне домогосподарство, де займаються вирощуванням овочів та тваринництвом. Воно забезпечує себе продуктами самостійно. Члени цього домашнього господарства роблять закрутку і ставлять її у погреб на зберігання. Але ж коли ми беремо звідти банку з огірками, не кладемо на її місце гривню, чи іншу валюту.

Я ж кажу про об’єднання тисяч таких домогосподарств у кооператив. Ці люди працюватимуть на себе і користуватимуться виробленою продукцією безкоштовно.

— Чи існуватимуть гроші у системі кооперативів?

— Люди об’єднуватимуться у кооперативи на основі земельних паїв. У одне таке утворення може входити понад тисяча домогосподарств. У середині кооперативу гривня як грошова одиниця буде взагалі непотрібна, бо люди вироблятимуть для себе ресурс. Те, що залишиться зайвим, вони продаватимуть на ринку, або обмінюватимуть в інших кооперативів на потрібні продукти для обслуговування. Мова йде про одяг, машини, техніку та інші товари народного вжитку. На цьому етапі гроші ще матимуть своє місце.

— А потім?

— Якщо по всій Україні діятимуть виробничі кооперативи, то гроші стануть непотрібними. Сільське господарство вироблятимуть енергетичний ресурс, а все інше стане обслуговуючою для нього сферою.

— Енергетичний ресурс — це їжа?

— Так, все, що потрібно для життя людини. Ми об’єднуємо кооператив і створюємо собі обслуговуючі підприємства, що нас забезпечуватимуть технікою. Тоді постане питання: «Чи потрібні нам гроші у цій системі обміну?». Звісна річ, що ні. Бо все вироблене — наше. Ми забезпечуватимемо людей в обслуговуючій сфері продуктами харчування, а вони нас технікою. Зрозумійте, людині для життя необхідно забезпечити себе їжею, одягом і житлом. Це — потреби, що закладені у її природі.

— Ви кажете, що грошей не буде. А якщо люди братимуть з полиць складів і магазинів у надмірній кількості речі і продукти?

— Мені подібні питання задають часто. Припустимо ситуацію, що хтось захоче у магазині взяти 100 кілограмів ковбаси. Однак це істотно перевищує людські потреби. Нащо брати так багато, якщо на наступний день можна взяти свіжі продукти. Те ж саме стосується одягу та інших речей. Ми повинні мати по потребі, а вкладати в виробництво по можливості. Ця, здавалося б, комуністична фраза буде дуже актуальною, якщо ми підемо шляхом кооперації.

— Ви кажете, що кошти підуть у небуття. Мабуть, для цього потрібно запровадити певні заходи?

— Для початку, треба повернути розподіл землі до стандартів 1991 року. Звісна річ, я не маю на увазі відбирання заробленого. Просто потрібно провести правильний розподіл землі. Бо вона — надбання народу. Її не можна комусь дати, а комусь — ні. Якщо проводити її розподіл, він має бути подушним. Наприклад, новонароджена дитина повинна отримувати гектар землі. І де б ця людина не жила, він працюватиме на неї від початку життя, аж до його закінчення. Кожен місяць людина отримуватиме з нього ресурс. Тоді відпаде питання пенсії, бо людина, знаходячись у корпоративні системі, зможе себе забезпечувати всім необхідним на 100%.