Микола Маломуж про видворення російських дипломатів: це запізнілий крок

Дипломати, які протягом 4 років війни працювати на ФСБ, могли нанести нашій державі немало шкоди. Зараз такий крок є з одного боку, запізнілим, а з іншого — несамостійним.

Микола Маломуж про видворення російських дипломатів: це запізнілий крок

Висилка російських дипломатів з України, а особливо «різновекторні» заяви високопосадовців, ще раз підтвердили одну дуже неприємну істину: ми не самостійні в здійсненні тих чи інших кроків, а відтак наша доля часто вирішується без нашої участі. Як вийти з-під зовнішньої опіки, як з об’єкта перетворитися на суб’єкт міжнародних відносин? Ці питання i.ua-tv поставив колишньому голові Служби зовнішньої розвідки України, голові Вищої Ради Народних зборів України Миколі Маломужу.

— З України нещодавно видворили 13 російських дипломатів. Чи не здається Вам, що вони поїхали не без допомоги з-за кордону? Адже протягом чотирьох років війни з Росією, дипломати з країни-агресорки почувалися на теренах нашої держави впевнено.

— Що ви хочете, якщо Україна досі не розірвала з Росією дипломатичні відносини? У напрямку вислання російських дипломатів влада не зробила жодних важливих кроків навіть під час анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі. Виключенням було хіба що неприйняття агреману на призначення російського посла. Україна відмовилася давати згоду, бо кандидат мав відношення до спецслужб. Відмову обґрунтували необхідністю призначити на цю посаду людину, яка б займалася виключно дипломатичною діяльністю.

На мою думку, ми мали вирішити всі питання з особами причетними до російських спецслужб відразу, не чекаючи на реакцію Заходу. Дипломати, які протягом 4 років війни працювати на ФСБ, могли нанести нашій державі немало шкоди. Зараз такий крок є з одного боку, запізнілим, а з іншого — несамостійним. Тому, по-перше, видворення російських дипломатів є актом солідарності із Заходом. По-друге, це демонстрація зовнішнього впливу на нашу державну політику. Однак ми маємо приймати рішення самостійно. Особливо, у такий критичний історичний період.

— Ви сказали, що Україна знаходиться під зовнішнім впливом. Це добре, чи погано?

— Це погано, бо Україна повинна бути потужною самостійною державою. Її мають очолювати політики, які на перше місце ставлять національні інтереси. Звісна річ, Україні треба співпрацювати з державами, що дають нам перспективи розвитку. Мова йде про США, ЄС та навіть країни «третього світу», де є можливість для кооперації у системі безпеки, економічного та технологічного розвитку і отримання ринків збуту.

Розбудовуючи такі відносини, Україна має бути рівноправним гравцем. Але ми бачили заяву іноземного політика, який хизувався тим, що домігся відставки українського генпрокурора. (Мова йде про екс-віце-президента США Джо Байдена — ред.) Про це говорилося під час спілкування із ЗМІ. На мою думку, подібні заяви свідчать про тиск на президента України.

Якщо говорити про вплив Росії, він стосується не тільки ситуації на Сході нашої держави, але й здійснюється на окремих політиків і олігархів, які мають бізнес-інтереси в країні-агресорці. Він є неофіційним, але може зашкодити навіть більше ніж діяльність дипломатів. Наші олігархи залежать від великих тіньових потоків і схем, пов’язаних з продажами нафти, газу і вугілля. Тому виходить, що Україна веде політику подвійних стандартів: з одного боку говорить про російського агресора, а з іншого — йде з ним на кооперацію. Крім того, не варто забувати про роботу представників ВСБУ у великих російських корпораціях. Останні здатні впливати на наших олігархів, які контролюють цілі політичні сегменти в Україні.

— Як позбутися зовнішнього впливу?

— Тут є тільки один варіант. Громадянське суспільство у рамках конституційного процесу має обрати в органи влади людей з високими моральними та професійними якостями. Такі народні представники повинні запропонувати програми розвитку країни і створити команди з висококваліфікованих фахівців. Що ж стосується виборів президента, треба нарешті припинити практику, коли голова держави обирається у партійному форматі. Після цього, необхідно проголосувати за нову редакцію Конституції, де оновлять пріоритети країни та внесуть зміни у виборчий процес.

Виведенням України із складної ситуації буде займатися антикризовий уряд. Він має складатися з наших національних кадрів, а не запрошених з закордону «варягів». Досвід показує, що у жодній країні світу зовнішнє управління ніколи не сприяло розвитку. Керувати повинен представник народу, який знає свою країну, її проблеми, традиції та культуру. У нас такі люди є. Але на жаль, через олігархічну модель, вони не можуть прийти до влади протягом 26-ти років незалежності.

Думаю, після таких кроків Україна стане дійсно самостійною та суверенною державою. Звісно, зовнішньо політичні пріоритети нам потрібні, але вони мають ґрунтуватися на взаємовигідній кооперації.