Революція чи бунт? Або про спробу підміни понять.

Вибачайте, що у Страсну п’ятницю, але коли як не сьогодні згадати про страждання і смерть Героїв Небесної Сотні і Нашу Революцію у прагненні до Гідності, Свободи і Справедливості!

Але вже тиждень, як не більше, моя стрічка у ФБ переповнена постами-роздумами, що Революція нам не потрібна, бо дві попередні ні до чого путнього не призвели.

А чи була у нас взагалі Революція? Чи повстання 2004 і 2013−14 років хочуть видати за Революції, щоб затято критикувати Майдани і нав’язати нам якийсь незрозумілий «еволюційний» шлях, вимощений ідеями минулого?

А які взагалі основні завдання національно-визвольної революції? Насамперед, це вихід з-під зовнішньої залежності та зміна суспільно-політичних і соціально-економічних відносин! А для цього саме суспільство має потребувати цих змін, має бути готовим до трансформації цих відносин і бачити свою роль в цьому процесі. Наголошую: СУСПІЛЬСТВО, а не той чи інший клан, який ВИКОРИСТОВУЄ суспільство.

Вийти на Майдан — важливий крок, але він має супроводжуватися баченням того, як змінювати не лише обличчя при владі, а й всю систему відносин, починаючи з найвіддаленішого села, з якого вирушають на Майдан активісти. Чи були під час повстань 2004 і 2013−14 років сформульовані ці завдання? Чи знали майданівці, які СИСТЕМНІ перетворення здійснювати в себе вдома? Чи були самі готові до них?

Сьогодні це — риторичне питання. А завтра? А післязавтра? Нерозв’язаний Гордіїв вузол суспільно-політичних протиріч все одно потребуватиме свого розв’язання: чи новим суспільним договором, чи мечем, але аж ніяк не Олександра Македонського, а поки що невідомого лідера розлюченого натовпу. З кожним днем нинішньої абсурдної й антиукраїнської політики влади, другий сценарій стає на жаль більш вірогідним.

Про це і говорили з Віталієм Купрієм — як одним із претендентів на кандидування в Президенти України.