«Вата-шоу» у Дніпрі

В цілому декорації Дня перемоги 2018 року у Дніпрі нагадували минулорічні. Як завжди, під пам’ятником генералу Пушкіну (він же іменується в народі просто «Танк») зібралися сотні організовано звезених «Опозиційним блоком» людей. Звідти вони планували пройтися так званим «Маршем миру» до меморіалу Вічної Слави. Тернівка, Кам’янське, Кривий Ріг, Новомосковський район… Вони кучкувалися в колону за ознакою територіальної приналежності. На цей раз піарники Олександра Вілкула вирішили трохи зкреативити. Традиційні блакитні кулі імені одіозного нардепа урізноманітнилися білими та жовтими екземплярами. Їх роздавали всім охочим взяти участь у заходах. Але навіть така різноманітність не врятувала частину куль від долі бути залишеними і опинитися на смітнику.

9 травня 2018 року у Дніпрі обійшлося без бійок між патріотами та прихильниками «рускаво мира». Хтозна, може їх унеможливили кілька десятків атовців, які пройшлися колоною під банером «Зламали хребет Гітлеру, зламаємо і Путіну»? Тим не менш, уникнути інцидентів з поліцією не вдалося. Поки колона Вілкула чекали на свого лідера, громадські активісти вирішили для всіх охочих організувати фотосесію та обійми з «Ватніком». Вони стали неподалік від монументу Вічної Слави і прихопили з собою «гостя з Росії». На ляльці-опудалі була шапка-вуханка з червоною зіркою, ватник (той, що куртка), футболка з написом «Роися вперед!», штани та валянки. Куртку «прикрашали» макети медалей та дві стрічки-колорадки: картонна та справжня. Саме через них у поліцейських і з’явилися претензії до активістів.

— У нас була справжня «колорадка», яку ми зняли минулого 9-го травня, — розповідає громадський активіст Василь Чабанов. — У цьому році ми її повісили на «Ватника», щоб потім спалити. Однак поліцейські вирішили скласти протокол про вилучення стрічки. Але в минулому році я звертався до десяти правоохоронців з проханням зняти «колорадку» із проросійськи налаштованого громадянина з метою уникнення провокацій. Тоді вони проігнорували мої слова, а зараз забрали її в нашого «гостя», — розповів він.

— Поліцейські задавали нам питання через макети на ляльці, — доповнює інший активіст. — Знаєте, чомусь вони липовими учасниками Другої світової не цікавилися. Наймолодшому ветерану, який почав воювати у 1945-му, має бути не менше 91-го року. Однак деякі громадяни вирішили влаштувати «ватне шоу» і поначіпляли собі фейкових значків. Я не розумію, чому у поліцейських є претензії до шматка картону, а не до реальних порушників! — обурився він.

Інцидент з поліцією завершився складанням адмінпротоколу. Правда, не на «гостя» з Росії, а на активіста та волонтера Сергія Карнозу. Йому закидають недотримання статті 173−3 Кодексу про адміністративні правопорушення: виготовлення та пропаганда георгіївської (гвардійської) стрічки. Вона передбачає санкцію у вигляді штрафу від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або до 15 діб адміністративного арешту.

Коли поліцейські врешті-решт пішли, «Ватнічек» вже був готовий до теплих обіймів. Власне, заради цього він і приїхав в Україну. Навіть табличку написав: «Привет из Рассии давай абнимемся!!!». Інших випадків вилучення «колорадки» я не бачила. Щоправда дев’ятотравневі дніпровські хроніки зафіксували кілька таких ситуацій.

Інша конфронтація між патріотичними активістами та поліцейськими відбулася зранку, до початку всіх заходів. Правоохоронці не дозволили їм пронести музичну колонку, але водночас пропустили з рупором лідера забороненого «Союзу радянських офіцерів» Віктора Марченка.

— На жаль, місцеві органи влади пішли на зустріч провокаторам, які влаштували святкування радянського свята, — говорить громадський активіст Анатолій Балахнін. На ньому можна побачити багато радянської пропаганди. Більшість людей, які прийшли до «Танку» та меморіалу Слави, налаштовані вороже до українського конституційного устрою. Я чув репліки, на кшталт: «Ви нас тогда не победили и никогда не победите». Такі люди — свідомі носії радянської ідеї.

Ми намагалися занести на територію цього вертепу колонки. Хотіли, щоб люди мали можливість послухати пісні бійців УПА — героїв, що воювали за Україну. Однак так звана поліція нам заборонила це робити і навіть не змогла пояснити свої дії. Вони не показали жодного письмового розпорядження, а просто сказали, що нас не пропустять. Я продемонстрував посвідчення представника територіальної громади, бо я є помічником депутата районної у місті Дніпрі ради. Згідно 7-ї статті Конституції, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Однак представники поліції блокували наші права.

Телефоном пан Богоніс (заступник начальника Г У Національної поліції в Дніпропетровській області — ред.) сказав наступне: «Якщо ми дозволимо вам пронести колонку, нам доведеться дозволити марченківцям пронести рупор». Але дійсність виявилася іншою. Ми бачили біля танку Марченка з рупором. На жаль, ми маємо поліцію, яка не захищає права територіальної громади, блокує дії громадян України і підтримує акції спрямовані на повалення конституційного ладу", — розповів Анатолій Балахнін.

Одіозний Олександр Вілкул з’явився у компанії депутата Європарламенту від Великої Британії Нейтона Джилла. Останній, до речі, прийшов з портретом свого «дідуся» — прем’єр-міністра Вінстона Черчилля. У колоні на Вілкула чекав голова Дніпропетровської ОДА часів Януковича Дмитро Колєсніков, а також «розпорядники демонстрації». Чоловік міцної, але неспортивної статури та жінка показували де кому ставати і в якому напрямку рухатися. Попереду — дівчата-барабанщиці, за ними — оркестр, далі — Вілкул, Колєсніков та Джилл, а потім — звезені з усієї Дніпропетровщини «прості смертні». Так учасники «Маршу миру (вата-шоу)» йшли до меморіалу Вічної Слави, щоб покласти квіти і кульки. Через деякий час після закінчення дійства «прості смертні» організовано здали портрети «дідів» кураторам. Хоча за ідеєю заходу, їх мали нести нащадки радянських солдат.

Останніми до меморіалу Вічної Слави пішли представники забороненого «Союзу радянських офіцерів» та їх прихильники.

— Дивіться, «марченківці» несуть велетенську зірку, — сказав один із бійців підрозділу «Сармат».

— Де вона? — запитує його побратим.

— Он там. Стань на бордюр біля проїзної частини — і побачиш.

Варто було колоні підійти ближче — і відкрилося жалюгідно-абсурдне видовище. Попереду — виряджені в офіцерські мундири Віктор Марченко і його товариші. За ними — агресивні молодики з велетенською зіркою у руках. Зроблена з гілок туї та обтягнута чорною тканиною, вона більше нагадувала незрозуміле одоробло, ніж поминальний вінок. Із далеку вона зливалася з кронами дерев, тому її дійсно розгледіти було важко. Молодики на всю силу своїх глоток вигукують: «Фашизм не пройдет!» та «Бей фашистов!». Після покладання зірки до меморіалу був недовгий спіч Марченка. Тримаючи у руках рупор, він разом із бійцями радянської армії запропонував вшанувати «беркутівців» та міліціонерів, «які від рук хунти загинули за Україну». Трохи погаласувавши, «вата» пішла на набережну.

До речі, у «Союзу радянських офіцерів» виникли певні трабли з поліцейськими. Правоохоронці не дозволили «ватникам» принести зірку до «Танку». Але тут Марченка виручили його бабці. Поки вони з матами накинулися на поліцейських — ностальгуючі за совком люди спромоглися пронести вінок. Правда, старання «Союзу радянських офіцерів» виявилися марними. Незабаром, зірку приберуть комунальники. А точніше, все, що від неї залишилося, після того, як її підпалили невідомі.

Хочу цей текст завершити спогадами однієї волонтерки, яка попросила не називати її ім’я. Її дідусь також воював. Зранку 9-го травня, він ставив дві чарки. В одну наливав сто грамів горілки — для себе, іншу наповняв водою та клав на неї шматок хлібу — щоб вшанувати загиблих товаришів. Йому не подобалися гучні святкування. Власне, у повоєнній Україні та інших країн «тюрми народів» їх і не було. Мода на пафосний День Перемоги з’явилася на кілька десятиріч пізніше. До того ж, гучні святкування — це шанс для політиків. Чергова нагода для Вілкула і йому подібних організувати собі піар, зігравши на почуттях певної, нехай і «ватної» частини населення України.

Ірина Сатарова