Сергій Дацюк: індустріалізація не означає збагачення

Україна зараз переживає нелегкі часи: війну з Росією та економічні негаразди. Вирішенню останніх могло б посприяти створення нових підприємств та вдосконалення виробництва на вже існуючих заводах і фабриках. Тобто, проведення індустріалізації. Однак чи здатна вона стати панацеєю від занепаду економіки? Адже, частина представників політикуму ставлять знак «дорівнює» між нею та поверненням України до російського простору. Чи відповідають такі думки дійсності? Відповідь на це питання i-ua.tv шукав у філософа Сергія Дацюка.

— Індустріалізація передбачає повернення до «рускаво мира»?

— Необов'язково. Хоча, значною мірою, це дійсно так. Просто індустріалізація є архаїзаційним завданням у сучасному її розумінні. Взагалі, вона собою являє уявлення Нового світу про початкове накопичення капіталу, первісну буржуазію та появу промисловості у містах.

Зараз масові індустріальні підприємства втрачають свою ефективність. По-перше, попит на людей стає меншим, бо відбувається перехід на конвеєри та роботизоване виробництво. Тобто, сучасна індустрія вже не має такого соціального контексту, який вона мала раніше.

По-друге, виникає масове виробництво. Воно все більше індивідуалізується і розбивається на різні сегменти. По-третє, індустріалізація не означає збагачення. Навпаки, країни, що здатні виробляти інтелектуальну продукцію є більш заможними. Мова йде, наприклад, про комп’ютерні програми та створення творчих проектів. Отже, з якого б боку ми не дивились, індустріалізація не можна назвати розвитковим трендом.

— Тоді, чи потрібна індустрія взагалі?

— Так, але вона має бути іншого типу. Як наприклад, індустрія, де є 3D принтинг і йде моделювання на рівні індивідуалізованого виробництва. Вона є децентралізованою, а не інституціоналізованою через великі інженерні комплекси. Інакше кажучи, окрема маленька компанія може отримати 3D принтер, і її індустріальний центр складатиметься лише з трьох, або п’яти осіб. Ці люди виконуватимуть стільки роботи, на яку раніше був здатен тільки великий цех.

Тепер варто задатися питанням: а чи є настільки необхідним виробництво умов? Тобто, чи потрібно нам багато чавуну і сталі? Відповідь — ні. Варто зазначити, що сучасні вироби потребують значно менше природних ресурсів. Зокрема, зараз використовується набагато більше пластику, ніж сталі. А якщо не вистачає сировини для створення конкретного продукту, міжнародний розподіл праці дозволяє закупити всі необхідні деталі закордоном. Інша справа, якщо ця сировина є. Тоді, так би мовити, її можна у щось втілювати.

Теоретично, ми здатні виробити багато сталі. Однак кошти братимуться не за матеріал, а за готовий продукт, який створюється в тій, чи іншій країні. Тому, індустрія розділяється на кілька секторів. Серед них є переробка, машинобудування і, власне, будування складних речей: наукоємних та технологоємних. І це розрізнення робить термін «індустріалізація» незрозумілим. Наприклад, коли ви говорите про індустріалізацію, що Ви маєте на увазі? Виплавку чавуна і сталі?

— Ні, мова йде про виробництво сучасних технологій.

— Ми вживаємо термін, але не розуміємо, що якоїсь загальної індустріалізації вже не існує. У США вона одна, в Китаї — друга, в Росії — третя, в Україні четверта. І ці моделі є різними. Кожна з вищезгаданих країн має власні цикли виробництва. У Сполучених Штатах Америки їх 5, в Китаї — 4, в Росії — 3, а в Україні — 2. Як бачите, ми маємо сьогодні справу з різними типами індустріалізації. Тому, коли ми говоримо про індустріалізацію, варто розуміти, який проект ми маємо на увазі: китайський, чи російський? Якщо другий варіант — це архаїзація, то перший — просування вперед. А якщо ми візьмемо американський, досягнемо ще більшого розвитку. Тому, коли ми говоримо про індустріалізацію, потрібно чітко поставити для себе завдання.

Підготувала Ірина Сатарова